Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 р.

та постанову господарського суду Волинської області від 16.10.2006 р.

у справі № 7/128-2А господарського суду Волинської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Футбольний клуб Волинь"

до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Центральна енергетична митниця

2. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В липні 2003 р. позивач – ТОВ "Спортивний клуб "Футбольний клуб Волинь" звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Камінь-Каширської МДПІ від 06.03.2003 р. № 0000012200/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: пеня в сумі 13840787,18 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останньою постановою господарського суду Волинської області від 16.10.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 р., позовні вимоги задоволено та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000012200/0 та № 0000012200/1 на суму 13840787,18 грн.

Судові рішення мотивовані посиланням на ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. ст. 1, 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та відсутністю у податкового органу правових підстав для нарахування позивачу пені та віднесення такої до податкового зобов’язання, оскільки останній не порушив термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Камінь-Каширська МДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Волинської області від 16.10.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 р. і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач та треті особи заперечень на касаційну скаргу не надали.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що актом перевірки № 3-23/32035233 від 06.03.2003 р. "Про результати документальної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства ТОВ "Спортивний клуб "Футбольний клуб Волинь" згідно інформації АБ "Укргазбанку" від 03.01.2003 р. № 15, від 04.02.2003 р. № 563" зафіксовано порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та у відповідності до ст. 4 даного Закону йому нараховано пеню на загальну суму 2595597,26 дол. США, що по курсу НБУ на дату виникнення заборгованості становила 13840787,18 грн.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012200/0 від 06.03.2003 р., яким згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ТОВ "Спортивний клуб "Футбольний клуб Волинь" визначено суму податкового зобов’язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 13840 787,18 грн.

Перевіркою встановлено, що 20.08.2002 р. ТОВ "Спортивний клуб "Футбольний клуб Волинь" (покупець) та компанія "OnInvest LLС" підписали контракт № 20-08/2 купівлі-продажу природного газу в кількості один мільярд кубічних метрів на загальну суму 19 млн. дол. США, які, на виконання цього контракту, перераховані покупцем продавцю, а саме: 03.09.2002 р. - в сумі 2 млн. дол. США; 16.09.2002 р. - в сумі 3,5 млн. дол. США; 02.10.2002 р. - в сумі 2 млн. дол. США; 09.10.2002 р. - в сумі 2,5 млн. дол. США; 16.10.2002 р. - в сумі 1,5 млн. дол. США; 17.10.2002 р. - в сумі 500000 дол. США; 18.10.2002 р. -в сумі 1 млн. дол. США; 22.10.2002 р. - в сумі 500000 дол. США; 24.10.2002 р. - в сумі 1 млн. дол. США; 28.10.2002 р. - в сумі 2,5 млн. дол. США; 29.10.2002 р. - в сумі 2 млн. дол. США.

Компанія "OnInvest LLС" 12.12.2002 р. повернула позивачу валютні кошти в сумі 3269 147,9 дол. США за непоставлений газ.

Закуплений природний газ по контракту № 20-08/2 реалізовано позивачем споживачам - українським підприємствам, які за вказаний газ здійснили розрахунки в повному обсязі.

Судовими інстанціями встановлено, що надходження газу на адресу позивача у вересні 2002 року від компанії "OnInvest LLС" згідно контракту № 20-08/2 від 20.08.2002 р. в кількості 3217760050 куб. м. підтверджується актом № 9 від 01.09.2002р. про обсяги транспортованого в Україну газу у вересні 2002 р., підписаного представниками РАТ "Газпром" та НАК "Нафтогаз України", актом № 9 технічної прийомки газу за вересень 2002 р. від 07.10.2002 р., підписаного ITERA International Energy L.L.C., НАК "Нафтогаз України" та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", актом від 14.10.2002 р. передачі природного газу, підписаного фірмою компанією "OnInvest LLС" та позивачем, і який затверджений об’єднаним диспетчерським управлінням НАК "Нафтогаз України", листами Центральної енергетичної митниці про необхідність митного оформлення вказаних обсягів природного газу від 29.10.2002 р., 31.10.2002 р., 27.01.2003 р., 26.03.2003 р.

Крім того, судами як першої, так і апеляційної інстанцій, зазначено, що факт надходження природного газу в кількості 3217760050 куб. м. на користь позивача згідно контракту № 20-08/2 від 20.08.2002 р. підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2002 р. у справі № 34/575, яким визнано недійсним виданий Центральною енергетичною митницею талон відмови в митному оформленні обсягів природного газу по контракту № 20-08/2 від 20.08.2002 р. та встановлено факт його надходження на користь ТОВ "Спортивний клуб "Футбольний клуб Волинь".

Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України (ст. 2 вказаного Закону).

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ст. 4 Закону).

На підставі повно встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення з боку позивача термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначених ст. ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а відтак і про безпідставність нарахування податковим органом пені в розмірі 13840 787,18 грн.

Твердження відповідача про несплату ТОВ "Спортивний клуб "Футбольний клуб Волинь" податку на додану вартість при митному оформленні вказаних обсягів природного газу та його реалізації судами вірно не прийнято до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору.

Крім того, судом першої інстанції правомірно вказано на помилкове визначення відповідачем пені за порушення позивачем, на його думку, термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в якості податкового зобов’язання, з огляду на наступне.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання визначається як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строк, визначений цим Законом або іншими законами України.

Штрафна санкція (штраф) згідно п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Так, акти ненормативного характеру можуть застосовуватися лише стосовно сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25 червня 1991 року (зі змінами та доповненнями). Пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності до такого переліку не включено, а тому пеня не належить до категорії податкових зобов’язань.

Виходячи з того, що регулювання у сфері валютного законодавства та зовнішньоекономічної діяльності не є регулюванням у сфері оподаткування, на такі відносини положення Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) в частині визначення податкових зобов’язань не розповсюджуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України. Крім цього, на підставі п. 7, п. 8 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року органи державної податкової служби мають право нараховувати та стягувати пеню і штрафні санкції, а не визначати їх як податкове зобов’язання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 р. та постанову господарського суду Волинської області від 16.10.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.