Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову господарського суду Донецької області від 23 листопада 2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31 січня 2007р.

у справі №34/238а

за позовом Торгово-промислового підприємства "Центр-Регіон"

до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У серпні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом у якому, з урахуванням заяви від 23.11.2006р. про зменшення позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області №0000182342/0 від 19.01.2006р. в частині донарахування ПДВ в сумі 4772,15грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2386,07грн..

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що недоліки у заповненні податкових накладних, які було виявлено податковим органом не є підставою для виключення сум зазначених у цих податкових накладних із складу податкового кредиту підприємства.

Постановою господарського суду Донецької області від 23 листопада 2006р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31 січня 2007р., позовні вимоги Торгово-промислового підприємства "Центр-Регіон" було задоволено.

Судові рішення мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують факти оплати підприємством товарів (робіт, послуг), а отже, недоліки допущені під час складання вказаних податкових накладних не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Горлівською ОДПІ Донецької області по було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Торгово-промислового підприємства "Центр-Регіон" за період з 24.05.2002р. по 30.09.2004р., про що складено акт №688-23-3/31969006 від 30.12.2005р..

Відповідно до вказаного акта було встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, що призвело до завищення податкового кредиту за період з 24.05.2002р. по 30.09.2004р. на суму 9738,00грн., на підставі чого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182342/0 від 19.01.2006р. яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ на загальну суму 76859,50грн. в т.ч. основного платежу в сумі 48732,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 28127,50грн..

Відповідно до п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР у разі, коли після поставки товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсації продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов’язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 означеного закону платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що маж містити зазначені окремими рядками:

- порядковий номер податкової накладної;

- дату виписування податкової накладної;

- назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- податковий номер платника податку (продавця, покупця);

- місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм);

- повну назву отримувача;

- ціну продажу без врахування податку;

- ставку податку та відповідну суму податку у цифровому визначенні;

- загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Виходячи з матеріалів справи та висновків попередніх судових інстанцій при відображенні позивачем інформації щодо місцезнаходження покупця та продавця в податкових накладних від 28.02.2003 р. №16 на суму ПДВ 1053,59 грн., від 31.03.2003р. №105 на суму ПДВ 856,60грн., від 14.10.2003р. №449/5 на суму ПДВ 363,60грн., від 03.10.2003р. №417/4 на суму ПДВ 2388,96грн., 31.10.2003р. №193 на суму ПДВ 109,40грн. має місце неоднозначне (множинне) трактування обов’язку платника податку щодо заповнення розділів податкової накладної "місцезнаходження продавця" та "місцезнаходження покупця" у зв’язку з тим, що в п.7.2.1 п. 7.2 ст.7 вказаного закону зазначається місце розташування юридичної особи, а будь-які визначення даного терміну в податковому законодавстві в розумінні Закону "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) - відсутні.

Відповідно до п.п.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" від 20.12.2000р. №2181-ІІІ у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або коли норма різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи наведене судова колегія погоджується з висновкми попередніх судових інстанцій, що зазначені податковим органом недоліки у заповненні податкових накладних не визначають їх недійсності та не свідчать про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту, а тим самим прийняті податкові повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області №0000182342/0 від 19.01.2006р. в частині донарахування ПДВ в сумі 4772,15грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2386,07 грн. підлягають визнанню їх недійсними.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображен і обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України

Касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 23 листопада 2006р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31 січня 2007р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.