Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не з’явились;

відповідача: Москаленко О.В.

розглянувши касаційну скаргу Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Господарського суду Харківської області від 27.10.2005р.

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2006р.

у справі №А-03/173-05

за позовом Приватного підприємства "Фірма "М.С.Ю."

до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Приватне підприємство "Фірма "М.С.Ю." (далі по тексту – позивач, ПП "Фірма "М.С.Ю.") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі по тексту – відповідач, Куп’янська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03.12.2004р. №0000682620/0, від 27.12.2004р. №0000682620/1, від 18.03.2005р. №0000682620/2 та №0000042620/2.

Постановою Господарського суду Харківської області від 27.10.2005р. у справі №А-03/173-05 (суддя Подобайло З.Г.) позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.03.2005р. №0000042620/2; відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійними податкових повідомлень-рішень від 03.12.2004р. №0000682620/0, від 27.12.2004р. №0000682620/1 та від 18.03.2005р. №0000682620/2.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2006р. у справі №А-03/173-05 (головуючий суддя – Карбань І.С., судді Бабакова Л.М., Шутенко І.А.) постанову Господарського суду Харківської області від 27.10.2005р. скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог; скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.12.2004р. №0000682620/0, від 27.12.2004р. №0000682620/1 та від 18.03.2005р. №0000682620/2; в іншій частині постанову Господарського суду Харківської області від 27.10.2005р. залишено без змін.

Куп’янська ОДПІ, не погоджуючись з постановою Господарського суду Харківської області від 27.10.2005р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2006р. у справі №А-03/173-05, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Куп’янської ОДПІ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2004р. Куп’янською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2004р. №0000682620/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 329063,00 грн., в т.ч. 219375,00 грн. основного платежу та 109688,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті апеляційного узгодження зазначеного податкового зобов’язання Куп’янською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.12.2004р. №0000682620/1 та від 18.03.2005р. №0000682620/2 аналогічного змісту.

Крім того, 18.03.2005р. Куп’янською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042620/2, яким позивачу на підставі п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 109688,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято Куп’янською ОДПІ на підставі акту "Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Приватного підприємства фірма "МСЮ" (код ЄДРПОУ 22620944) за період з 01.01.2002р. по 30.09.2004р." від 02.12.2004р. №280/54/26-22620944 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включено до валового доходу вартість безоплатно наданої будівлі колишнього дитячого садка №14 "Родничок" згідно рішення Куп’янської міської ради Харківської області від 08.02.2002р. "Про безкоштовну передачу ПП фірма "МСЮ" будівлі колишнього дитячого садка №14 "Родничок" сел. Ківшарівка" та акту прийому-передачі основних засобів з балансу ПЖРЕП-2 на баланс позивача від 15.02.2002р. вартістю 731253,00 грн.

В цій частині висновків Акту перевірки судами попередніх інстанцій встановлено, що за заявою керівника ПП "Фірма "М.С.Ю." Куп’янською міською радою Харківської області ухвалено рішення від 08.02.2002р. "Про безкоштовну передачу позивачу будівлі колишнього дитячого садка №14 "Родничок".

15.02.2002р. оформлено акт прийому-передачі з ПЖРЗП-2 на баланс ПП "Фірма "М.С.Ю." із зазначенням первісної вартості у розмірі 1 094 113,0 грн. та залишкової вартості у розмірі 733 178,0 грн.

Рішенням Виконавчого комітету Куп’янської міської ради від 19.02.2002р. №104 доручено Куп’янському бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності на будівлю колишнього дитячого садка №14 "Родничок", с. Ківшарівка – Управлінню економіки та власності, а після оформлення акту прийому передачі видати позивачу.

Рішенням Виконавчого комітету Куп’янської міської ради "Про порядок оформлення права власності" від 22.01.02р. № 14 дозволено Куп’янському бюро технічної інвентаризації видати Управлінню економіки та власності свідоцтво про право власності на цю будівлю.

Наказом Управління економіки та власності Виконавчого комітету Куп’янської міської ради "Про передачу будівель колишньої школи №13 та дитячого садка №14 "Родничок" від 22.02.2002р. №17 зобов’язано зняти зазначені будівлі з бухгалтерського обліку та в 10-ти денний термін представити акти прийому-передачі.

30.07.2004р. Куп’янською міською радою прийнято рішення "Про відміну рішення XXV сесії міської ради ХХІІІ скликання "Про безкоштовну передачу приватному підприємству фірми "М.С.Ю." будівлі колишнього дитячого садка №14 "Родничок" смт. Ківшарівка".

Наказом Управління економіки та власності Виконавчого комітету Куп’янської міської ради від 30.09.2004р. №25 скасовано наказ "Про передачу будівель колишньої школи №13 та дитячого садка №14 "Родничок" від 22.02.2002р. №17 та надано вказівку уповноваженій особі Житлово-комунального підприємства №2 створити комісію по прийому-передачі вказаної будівлі та відновити її на балансі за вартістю по бухгалтерському обліку з урахуванням зносу і укласти договір оренди з позивачем на вказану будівлю.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині виходив з правомірності висновків Акту перевірки, оскільки, на його думку, позивач набув права власності на спірну споруду з моменту її передачі та мав включити вартість безоплатно отриманої споруди у розмірі 731253,00 грн. до об’єкту оподаткування податком на прибуток, а в подальшому, у зв’язку з прийняттям Куп’янською міською радою рішення від 30.07.2004р. "Про відміну рішення XXV сесії міської ради ХХІІІ скликання "Про безкоштовну передачу приватному підприємству фірми "М.С.Ю." будівлі колишнього дитячого садка №14 "Родничок" смт. Ківшарівка", відобразити в податковому обліку відповідного звітного періоду операцію повернення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не погодився з висновками Акту перевірки з посиланням на те, що позивач не набув права власності на будівлю з моменту підписання акту прийому-передачі від 15.02.2002р., а отже об’єкт оподаткування податком на прибуток відсутній.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валового доходу включаються доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному пунктом 7.11 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Підпунктом 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено вичерпні випадки, коли вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації, не включається до складу валового доходу: якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади; у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об’єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень; у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 цього Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок. Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за балансовою вартістю. Порядок безоплатної передачі таких основних фондів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В усіх інших випадках вартість безоплатно отриманих основних фондів має розглядатися як валовий доход платника податку згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, оскільки судами встановлено фактичну передачу будівлі дитячого садка на баланс позивача, то Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що її балансова вартість має бути включена до валового доходу позивача, а датою збільшення валового доходу платника податку є, відповідно до п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дата передачі спірної будівлі на баланс позивача, тобто 15.02.2002р.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що в подальшому після скасування рішення Куп’янської міської ради Харківської області від 08.02.2002р. "Про безкоштовну передачу приватному підприємству фірми "М.С.Ю." будівлі колишнього дитячого садка №14 "Родничок" смт. Ківшарівка" позивач мав відобразити в податковому обліку відповідного звітного періоду операцію повернення.

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що в цій частині постанова Господарського суду Харківської області від 27.10.2005р. у справі №А-03/173-05 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2006р. помилково.

В частині висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п’ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов’язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України (2341-14) .

Відповідно до ст. 212 Кримінального кодексу України під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

На думку судової колегії, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про те, що необхідною умовою для нарахування таких штрафних санкцій є лише вирок суду щодо посадової особи платника податків, оскільки п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює і іншу підставу для такого нарахування, а саме декларування платником податків переоцінених або недооцінених об’єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах. При цьому, ця норма є відсильною до Кримінального кодексу України (2341-14) лише щодо встановлення розміру недоплати, що судами попередніх інстанцій до уваги безпідставно не прийнято.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що в цій частині судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлено обставини у справі, але судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга Куп’янської ОДПІ підлягає частковому задоволенню, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2006р. у справі №А-03/173-05 підлягає скасуванню в повному обсязі, постанова Господарського суду Харківської області від 27.10.2005р. у справі №А-03/173-05 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.03.2005р. №0000042620/2, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Господарського суду Харківської області від 27.10.2005р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2006р. у справі №А-03/173-05 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2006р. у справі №А-03/173-05 скасувати в повному обсязі.

Постанову Господарського суду Харківської області від 27.10.2005р. у справі №А-03/173-05 скасувати в частині задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Фірма "М.С.Ю." щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.03.2005р. №0000042620/2.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Фірма "М.С.Ю." відмовити.

В іншій частині постанову Господарського суду Харківської області від 27.10.2005р. у справі №А-03/173-05 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.