Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Амєліна С.Є.

Кобилянського М.Г.

Мойсюка М.І.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Охріменко Р.В.,

за участю представників відповідача Болоцькій О.В., Тарасенку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 16.05.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року у справі за позовом Підприємства, заснованого на власності громадянина Сирії фірма "Дамаск" до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, –

У лютому 2005 року Підприємство, засноване на власності громадянина Сирії фірма "Дамаск" звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про визнання податкових повідомлень-рішень № 00095923440/0 від 19.11.2004 року, № 00095923440/1 від 01.12.2004 року про донарахування податку на прибуток та застування штрафних санкцій недійсними.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив також визнати недійним податкове повідомлення-рішення № 00095923440/2 від 07.02.2005 року.

Постановою господарського суду Донецької області від 16.05.2006 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року, позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька № 0009602340/0 від 19.11.04 року в частині визначення Фірмі "Дамаск" суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 472 792, 00 грн. та штрафних санкцій сумі 423 728, 60 грн.; № 0009602340/1 від 01.12.04 року в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 472 792, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 423 728, 60 грн.; № 0009602340/2 від 07.02.05 року в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 472 792, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 728, 60 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 16.05.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття повідомлення-рішення № 00095923440/0 від 19.11.2004 року став акт № 405/23-112/20365672 від 16.11.2004 року про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.02.2003 року по 30.06.2004 року, яким встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме: п.п. 5.3.9 п. 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого позивачу визначено для донарахування податок на прибуток у сумі 581572 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане повідомлення-рішення було скасовано в частині сум збитків, не компенсованих прибутками у розмірі 324 600 грн., в іншій частині залишено без змін. Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі міста Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2004 року № 0009602340/1.

За результатами розгляду в державній податковій адміністрації у Донецькій області повторної скарги Фірми "Дамаск" було скасоване податкове повідомлення-рішення від 19.11.2004 року № 0009602340/0 в частині донарахованих штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 581 83, 40 грн. та у зазначеній частині рішення ДПІ у Ворошиловському районі міста Донецька від 01.12.2004 року № 84, прийняте за результатами розгляду первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 01.12.2004 року № 3009602340/1), в іншій частині зазначені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення. У зв’язку з чим, заступником керівника ДПІ у Ворошиловському районі міста Донецька було прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.02.2005 року № 0009602340/2 про визначення Фірмі "Дамаск" суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 910 200, 60 грн., з яких 484 192 грн. – основний платіж, 426 008, 60 грн. – штрафна санкція.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди взяли до уваги як доказ експертний висновок від 22.02.2006 року № 100/24, відповідно до якого експертом частково на суму 38 400 грн., підтверджені висновки акта перевірки відповідача про завищення суми витрат відображеної по стр. 05.2 Декларації з податку на прибуток за І квартал 2004 року, допущеної внаслідок порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до абзацу четвертого п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами досліджено, що експертом частково підтверджені висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валових витрат за І квартал 2004 року на суму 140 328 грн., за І півріччя 2004 року на суму 8400 028 грн. при розрахунку убутку балансової вартості залишків товарно матеріальних цінностей по розрахункам 201, 209, 26, 28.

Виходячи з аналізу первинних бухгалтерських документів та облікових регістрів позивача, експертом зроблений висновок про завищення у І кварталі 2004 року суми убутку запасів на 95 800 грн., за І півріччя 2004 року завищення убутку запасів на 402 000 грн. У наслідок чого частково, в сумі 22 400 грн., підтверджено висновок акта перевірки про заниження позивачем зобов’язань по сплаті податку на прибуток за І квартал 2004 року, І півріччя 2004 року. У частині перевірки доводів позивача стосовно не встановлення актом перевірки завищення фірмою "Дамаск" податкового зобов’язання за період з 01.02.2003 року по 31.03.2004 року експертом було встановлено надмірне нарахування позивачем податкового зобов’язання за цей період в сумі 11 000грн.

Суди дійшли правильного висновку про те, що у позивача недоплата на прибуток виникла у ІІІ кварталі 2004 року у сумі 11400 грн., тому йому належить донарахувати 20% від суми недоплати, тобто 2280 грн.

Таким чином, судами правомірно визнані недійсними оскаржувані повідомлення-рішення в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 472 792 грн., штрафної санкції у сумі 423 728, 6 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 16.05.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року – без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.