Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гаманка О.І.,

Кобилянського М.Г.,

Мойсюка М.І.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.І.,

з участюОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргоюОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2006 року в справі за позовомОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання нечинним рішення,

У грудні 2005 року ОСОБА_1. звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом.

Посилалася на те, що в порушення вимог Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) відповідач припинив виплату допомоги на дитину, яка перебуває під опікою.

Просила визнати нечинним рішення та зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області поновити порушене право.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивачка просить скасувати судові рішення та постановити нове про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 09 березня 2000 року №115 ОСОБА_1. призначено опікуном онукаОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

26 березня 2002 року управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області призначено допомогу на дитину, яка перебуває під опікою.

З квітня 2005 року виплату допомоги припинено і в цьому ж місяці позивачка звернулася із заявою про продовження її виплати на наступні шість місяців, в задоволенні якої відмовлено.

Підставою для припинення виплати допомоги та відмови у продовженні її виплати стало те, що з вересня 2003 року ОСОБА_2. перебуває за межами України у зв'язку з навчанням в денній школі Мигдаль Ор, Афула, держави Ізраїль. (Строк закінчення учбової програми липень 2007 року).

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_2. з вересня 2003 року не перебував з опікуном, а був забезпечений харчуванням, житлом, медичним страхуванням, необхідними підручниками та канцтоварами навчальним закладом іншої країни. Тому опікуну правомірно припинено виплату допомоги на онука.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 243 Сімейного кодексу України опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Статтею 76 Цивільного кодексу України визначено, що опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.

Тобто, на час припинення виплати допомоги позивачка, виходячи з вимог закону набула статус піклувальника.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 25 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (1751-2001-п) , допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається особам, визначеним в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування. Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, не призначається у разі перебування дитини на повному державному утриманні.

ОСОБА_2. не перебував на повному державному утриманні, а позивачку не позбавляли у встановленому законом порядку статусу піклувальника.

Пунктом 28 Порядку визначено, що допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається на шість місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідки про місячні розміри аліментів і пенсії, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.

Підстави для припинення виплати допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, визначені пунктом 30 вказаного Порядку. Ними є:

- звільнення від виконання обов'язків опікуна чи піклувальника;

- працевлаштування або взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18-річного віку;

- досягнення дитиною 18-річного віку.

Суб'єкт владних повноважень не навів передбачених законодавством підстав для припинення виплати допомоги ОСОБА_1. на онука, який перебував під її піклуванням.

Знаходження дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, в іншій країні, в тому числі на навчанні, не звільняє державу від зобов'язань перед опікунами та піклувальниками.

20 червня 2007 року онуку ОСОБА_1. виповнилося 18 років. З цього часу позивачка втратила статус піклувальника і право на допомогу на дитину, яка перебувала під її піклуванням.

Таким чином, при вирішенні спору суди попередніх інстанцій помилково прийшли до висновку про правомірність рішення суб'єкта владних повноважень щодо припинення виплати допомоги на дитину.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2006 року скасувати.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області щодо припинення з квітня 2005 року виплати ОСОБА_1 допомоги на дитину, яка перебуває під піклуванням.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області виплатити ОСОБА_1 допомоги на дитину, яка перебуває під піклуванням з квітня 2005 року у відповідності з вимогами пункту 25 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (1751-2001-п) .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.