колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Мойсюка М.I.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного попереднього розгляду адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Славутського міського управління юстиції Хмельницької області за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міського суду Хмельницької області від 21 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 20 січня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати незаконною постанову державного виконавця відділу ДВС Славутського міського управління юстиції від 29 серпня 2003 року про закінчення виконавчого провадження, а також визнати незаконними дії державного виконавця, оскільки державний виконавець був зобов'язаний за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Славутського міського суду від 5 грудня 2002 року стягнути на її користь з Славутської ЖЕК 3000 грн. 76 коп., однак стягнув лише 2734 грн. 21 коп., після чого безпідставно закрив виконавче провадження.

Рішенням Славутського міського суду Хмельницької області від 21 жовтня 2003 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20 січня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, рішення Славутського міського суду Хмельницької області від 21 жовтня 2003 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на її думку, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, ОСОБА_1 просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи по суті встановлено, що 5 грудня 2002 року до відділу державної виконавчої служби Славутського міського управління юстиції надійшов виконавчий лист про стягнення з Славутської ЖЕК на користь ОСОБА_1 3000 грн. 76 коп. заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно рішення Славутського міського суду від 5 грудня 2002 року. Ухвалою від 20 грудня 2002 року Славутський міський суд роз'яснив, що на користь ОСОБА_1 згідно рішення цього ж суду від 5 грудня 2002 року підлягає стягненню з Славутської ЖЕК 3000 грн. 76 коп. належних їй сум при звільненні без врахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які мають бути утримані із зазначеної суми.

Ухвала Славутського міського суду Хмельницької області від 20 грудня 2002 року сторонами не оскаржувалася.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обгрунтованого висновку про те, що відповідно до роз"яснення суду про утримання з присудженої на користь ОСОБА_1 грошової суми податків, зборів та інших платежів в розмірі 266 грн. 55 коп. стягнуті на користь ОСОБА_1 2 734 грн. 21 коп. є належним виконанням судового рішення.

Пунктом 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) від 29 вересня 2003 року визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактично повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч.3 ст.210 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст.210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Славутського міського суду Хмельницької області від 21 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 20 січня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС України (2747-15) .