Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Карася О.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

при секретарі: Iльченко О.М.

за участю представників:

позивача: Каландарішвілі С.Г., Гука А.Р.

відповідача: не з'явився.

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області (правонаступник Комунального підприємства "Дрогобичводоканал")

на постанову Господарського суду Львівської області від 02.02.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006

у справі №5/2486-9/418

за позовом Комунального підприємства "Дрогобичводоканал"

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі (правонаступник Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Дрогобицької ОДПI №00197/15-2 від 21.09.2005, яким нараховано штраф у розмірі 10% в сумі 13252,15 грн. за порушення граничного строку сплати на 25 днів узгодженого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 132521,50 грн.; №001989/15-2 від 21.09.2005, яким нараховано штраф у розмірі 20% в сумі 97042,54 грн. за порушення граничного строку сплати на 85 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання в сумі 485212,70 грн. з податку на додану вартість; №001987/15-2 від 21.09.2005, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 50% в сумі 255276,80 грн. за порушення граничного строку сплати на 251 календарний день узгодженого податкового зобов'язання в сумі 510553,60 грн. з податку на додану вартість. Про зобов'язання відповідача видати довідку для проведення розрахунків згідно ст.39 Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) та постанови КМ України №664 від 29.07.2005 р. (664-2005-п) з врахуванням принципу зарахування платежів за призначенням. Скасування безпідставно нарахованої пені за період 2004-2005 років, та відшкодування витрат на сплату державного мита за витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Господарського суду Львівської області від 01.02.-02.02.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006, в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про задоволення позову в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу не подав, представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, надіслав телеграму, в якій просить здійснити розгляд справи за наявними у ній документами без участі його представника. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

У справі, на підставі ст.55 КАС України (2747-15) здійснено процесуальне правонаступництво Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" - Комунальним підприємством "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області та Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції - Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена перевірка своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань, за результатами якої складено акт №463/152 від 20.09.2005.

На підставі акту перевірки пр ийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу, на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, нараховано штрафні санкції.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов'язання по ПДВ, чим порушено пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . Станом на 31.03.2003, згідно актів звірки розрахунків з бюджетом, за позивачем рахувався податковий борг з ПДВ у сумі 65988,11 грн., у т.ч. пеня 1334,97 грн., станом на 31.12.2004 податковий борг позивача складав 177855,97 грн., у т.ч. пеня 883,22 грн., а на 01.10.2005 - 134063,77 грн., у т.ч. пеня 11732,32 грн. Враховуючи, що п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачено погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, судами зроблено висновок про правомірне зарахування відповідачем перерахованих позивачем поточних зобов'язань по ПДВ в рахунок боргу попередніх періодів.

Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вона є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, за неповного з'ясування всіх фактичних обставин справи.

Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , йому загрожує прогресуючий штраф за пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону.

Цей штраф застосовується залежно від строку погашення прострочених податкових зобов'язань за однією із ставок, визначених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та за наявності таких необхідних умов, як податкове зобов'язання має бути узгодженим та мають бути порушені граничні строки сплати податкового зобов'язання, установлені саме Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , зокрема, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами" визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не надана оцінка доводам позивача, що відповідач самостійно, без узгодження з позивачем змінив призначення платежу та погасив існуючу податкову недоїмку, внаслідок чого виник борг за період, за який позивач вважав податкові зобов'язання погашеними.

А також доводам про порушення відповідачем умов договору №14 від 30.06.2006 про розстрочення податкових зобов'язань зі сплати ПДВ по декларації за травень 2005 року на суму 30000 грн. рівними частками впродовж 6-ти місяців, з внесенням відповідних записів в картки особових рахунків платника.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

У зв'язку з викладеним, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 01.02.-02.02.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.