Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Карася О.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

при секретарі: Iльченко О.М.

за участю представників:

позивача: Луценко Л.I.

відповідача: Палагути Б.Л., Тасаєва К.Х.

розглянувши касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2005 та рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2004

у справі № 339/19-04

за позовом Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" акціонерного товариства "Фор і Маше"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У справі заявлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПI №0000042620/0 від 17.02.2004, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 84900,00 грн., у т.ч. основний борг - 56600,00 грн. та штрафні санкції в сумі 28300 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2004, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2005, позов задоволено.

Судові рішення вмотивовані тим, що відповідно до пп. "а" пп.8.4.8 п.8.4. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , який необхідно було застосовувати у 2002 р. щодо основних фондів груп 2 і 3, у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди зруйновані, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Таким чином, після виведення із експлуатації відповідних стелажів залишкова балансова вартість стелажів була правомірно віднесена до валових витрат, що в повній мірі узгоджується з податковим роз'ясненням, затвердженим наказом ДПА України від 13.02.2002 №68, та листа ДПА України №3074/6/15-1116 від 17.05.2002.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

У справі за клопотанням позивача здійснено заміну Дочірнього підприємства "ФМ Ложістік Дніпро" акціонерного товариства "Фор і Маше" правонаступником Дочірнім підприємством "ФМ Ложістік Дніпро" акціонерного товариства "ФМ Ложістік".

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено повторну позапланову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 по 30.06.2003, за наслідками якої складено акт №41/26-23 від 12.02.2004.

На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000042620/0 від 17.02.2004, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 84900 грн., у т.ч. основний платіж 56600 грн., штрафні (фінансові) санкції - 28300 грн.

У справі встановлено, що у 4 кварталі 2002 року позивачем було віднесено до складу валових витрат залишкову вартість основних фондів третьої групи - стелажі "Iron Fіrst" виробництва підприємства "Ross s.P.a". Зазначена господарська операція проведена платником податків внаслідок ліквідації основних фондів у зв'язку з виходом їх із ладу в результаті падіння. На момент обвалу залишкова вартість стелажів становила 188836,7 грн., яку позивачем включено до складу валових витрат на підставі пп."а" пп.8.4.8 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Відповідно до пп.8.3.5 п.8.3 та пп.8.4.6 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) передбачено, що облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться. У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2 і 3 у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України балансова вартість груп не змінюється. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх капітального ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

Згідно положень абзацу третього ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік" (2905-14) для цілей оподаткування амортизація на основні фонди 2 та 3 груп, які виведені з експлуатації, не нараховується.

Отже, положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) суперечать Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік" (2905-14) в частині правил ведення податкового обліку балансової вартості основних фондів груп 2 і 3 та нарахування податкової амортизації.

У зв'язку з чим застосовується п.2 ст.4 Бюджетного кодексу України (2542-14) , відповідно до якого при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Враховуючи вищенаведене, з метою оподаткування протягом 2002 бюджетного року діють правила, встановлені абзацом третім ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік" (2905-14) , а положення пп.8.3.5 п.8.3 та пп.8.4.4 та 8.4.6 п.8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) платниками податку не застосовуються.

З метою практичного застосування вищезазначених положень закону про Державний бюджет України, відповідно до податкового роз'яснення затвердженого наказом ДПА України №68 (v0068225-02) від 13.02.2002, платники податку на прибуток здійснюють облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 2 або 3, по кожній окремій матеріальній цінності та в цілому по групам як суми балансових вартостей окремих об'єктів таких груп. У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 2 або 3 балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля, а балансова вартість відповідної групи зменшується на балансову вартість такого об'єкта. При цьому амортизаційні відрахування на балансову вартість виведеного із експлуатації об'єкта не нараховуються.

При цьому ні зазначеними законами, ні податковим роз'ясненням не передбачено застосування замість пп.8.4.4, 8.4.6, 8.4.8 пп."б" п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) - пп.8.4.3, 8.4.5, 8.4.8 пп."а", 8.4.9 пп."а" п.8.4 ст.8 цього Закону.

З огляду на наведене, у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для висновку, що правомірність віднесення позивачем залишкової балансової вартості виведених із експлуатації стелажів до валових витрат на підставі пп."а" пп.8.4.8 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Висновок судово-бухгалтерської експертизи №4346 також грунтується на приписах пп.8.4.8 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , без зазначення підстав застосування пп."а" цього пункту, який стосується основних фондів групи 1.

Як передбачено ст.86 КАС України (2747-15) , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Крім того, відповідно до ст.85 КАС України (2747-15) суд не позбавлений права призначити додаткову або повторну експертизу.

Неповне встановлення обставин справи та порушення норм матеріального права судами попередніх інстанцій виключають оцінку ухвалених ними судових рішень по даній справі як законних та обгрунтованих, у зв'язку з чим та з врахуванням положень ст.220 КАС України (2747-15) щодо меж перегляду справи касаційною інстанцією судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2005 та рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2004 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.