Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Карася О.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.11.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2005

у справі № 28/238

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рое Київ"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду м.Києва від 01.11.2004, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2005, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва №0001742400/0 від 22.12.2003 та №0001752400/0 від 22.12.2003.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку з питань додержання позивачем граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання, за результатами якої складено акт №4418/10/24-114 від 26.11.2003.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" внаслідок затримки граничних термінів сплати зазначених в деклараціях №157885 від 05.11.2002 та №205003 від 06.02.2003 сум податкових зобов’язань по податку на прибуток.

На підставі акту перевірки, відповідно до приписів пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001752400/0 від 22.12.2004, яким застосовано штраф у сумі 11560,00 грн. за затримку на 126 календарних днів граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 23300,00 грн.; №0001742400/0 від 22.12.2004, яким застосовано штраф у сумі 6717,49 грн. за затримку на 218 календарних днів граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 13430 грн.

Відповідно до п.16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Як встановлено у справі, позивачем до податкового органу подано податкові декларації про прибуток підприємства за 9 місяців 2002 року – 05.11.2002, відповідно до якої податкове зобов’язання з податку на приток визначено в розмірі 23,3 тис. грн. (рядок 43 колонка 4); за 2002 рік – 06.02.2003, відповідно до якої податкове зобов’язання з податку на прибуток визначено в розмірі 29,8 тис. грн. (рядок 43 колонка 4).

При заповненні податкових декларацій про прибуток підприємства позивачем у декларації за 9 місяців 2002 року рядок 43 колонка 4 допущено арифметичну помилку, замість належної до сплати до бюджету суми в розмірі 4,6 тис.грн. зазначена сума на 18,7 тис. грн. більша, яка вже сплачене у попередніх податкових періодах; у декларації за 2002 рік у рядку 43 колонка 4 замість про креслення помилково зазначено суму податку у розмірі 23,3 тис.грн., яка була сплачена у попередніх податкових періодах.

Листом №266 від 08.04.2003 позивач повідомив податковий орган про те, що по його особовому рахунку з податку на прибуток відповідачем помилково нараховано податок за 2002 рік у розмірі 42,5 тис. грн., що не відповідає даним декларації про прибуток підприємства за 2002 рік (рядок 42 колонка 4) та просив зменшити суму нарахувань на вказану суму.

26.06.2003 позивачем були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за три квартали 2002 року та за 2002 рік (дані рядка 43 колонки 4).

Згідно пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій, що вказані коригування були здійснені позивачем в межах прав, наданих йому Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , та не потягли за собою заниження зобов’язань платника податків за відповідні звітні періоди, у зв’язку чим застосування штрафних санкцій є безпідставним, правильними.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, прийняли правильні рішення, підстав для задоволення касаційної скарги та їх скасування немає.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва відхилити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 01.11.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2005 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.