К-1951/07 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість - 23.04.2008 Прийняття

У справі заявлено позов про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0000481322/2 від 13.03.2006 р., яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1280406,92 грн., у т.ч. 850322,28 грн. – основний платіж та 430084,64 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 07.07.2006 р., з врахуванням ухвали від 27.11.2006 р., якою виправлено описку в зазначеній постанові, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 13.03.2006 р. №0000481322/2 в частині нарахування основного платежу з податку на додану вартість в сумі 69071,78 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 17034,76 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р. рішення місцевого господарського суду скасовано на прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 13.03.2006 р. №0000481322/2 в частині нарахування основного платежу з податку на додану вартість у сумі 840455 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 405555 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та про прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2005, за результатами якої складено акт №32/08-08/225/03345018 від 19.10.2005.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000481322/0 від 01.11.2005, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 1293155,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0000481322/0 від 01.11.2005 скасоване в частині зайво донарахованого податку на додану вартість за рахунок не визнання у складі податкового кредиту ПДВ у сумі 8498,72 грн. по податкових накладних, які заповнені з порушенням пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та зайво застосованих штрафних санкцій в сумі 4249,36 грн., в іншій частині – залишено без змін.

За результатами зазначеного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000481322/2 від 13.03.2006, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1280406,92 грн., у тому числі 850322,28 грн. основного платежу та 430084,64 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом прийнято відмову позивача від позову в частині донарахування ПДВ по операції з оплатного надання послуг (витрат на відрядження) в сумі 275 грн. та штрафної санкції в розмірі 138 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, засновником КП "ЕЛУАШ" та його власником є Запорізька міська рада, яка є пов’язаною особою відносно позивача в силу п.1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивачем на підставі договору №01/а від 10.01.2005 надавались легкові автомобілі ВАЗ 2110 (державний номер 700-25 НР) та Таврія ЗАЗ-110206 (державний номер АР 3766 АС) у використання Управлінню у справах приватизації Запорізької міської ради, договором №08/02 від 01.08.2003 були оговорені умови надання автомобільних послуг автомобілем ДЕУ "Ланос" (державний номер 700-22 НР) Управлінню комунального господарства Запорізької міської ради. Умовами договорів передбачено щомісячну оплату автомобільних послуг з урахуванням фактично понесених витрат, згідно з калькуляцією, на підставі виставленого позивачем рахунку та копій подорожніх листів.

Для визначення рівня звичайної ціни наданих автомобільних послуг, відповідно до приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , використовуються дані фактично понесених позивачем витрат, що становлять 582503,20 грн.

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на дату оформлення подорожніх листів службового автомобіля у підприємства виникають податкові зобов'язання з обов’язковою випискою податкових накладних на підставі пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону.

Перевіркою книг обліку продажу товарів (робіт, послуг) встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 та пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині правильності визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні операцій з безоплатного надання автомобільних послуг.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанцій про порушення позивачем вимог п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині заниження бази оподаткування ПДВ на 582503,20 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 116500,68 грн. внаслідок не нарахування податкових зобов'язань при здійсненні операцій з безоплатного надання автопослуг пов'язаній особі, є правильними.

Висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність факту безоплатного надання автомобільних послуг позивачем виконавчому комітету Запорізької міської ради спростовуються матеріалами справи.

Щодо завищення КП "ЕЛУАШ" податкового кредиту у сумі 105075,00 грн. у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, оформленим з порушенням вимог чинного законодавства, то судами попередніх інстанцій були досліджені спірні податкові накладні, зазначені в акті перевірки.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, що сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна, згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Перелік обов’язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, визначено пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд першої інстанції встановивши, що частина податкових накладних, наведених в акті перевірки, відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на податковий кредит у розмірі 69071,78 грн.

Докази дотримання позивачем приписів пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відсутні, а тому висновки суду апеляційної інстанції, що фактичне здійснення господарських операцій за спірними податковими накладними дають право позивачу на формування на їх підставі податкового кредиту є помилковими.

Щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 243044,63 грн. по операціях проведення процедур врегулювання сумнівної заборгованості, то у справі встановлено, що рішенням Запорізької міської ради №24 від 28.01.2004 припинено діяльність Комунального підприємства "Еліста" та Комунального підприємства "Магістраль", шляхом приєднання до Комунального підприємства "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів".

Відповідно до п.3 ст. 59 Господарського кодексу України у разі приєднання одного або кількох суб’єктів господарювання до іншого суб'єкту господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Подальше нарахування податків підприємством-правонаступником здійснюється з урахуванням результатів діяльності підприємств, що були реорганізовані.

При приєднанні підприємств КП "Еліста" та КП "Магістраль" до позивача за цими підприємствами рахувалась кредиторська заборгованість, яка була стягнута відповідними рішеннями суду.

Крім того, на стадії виконання рішень суду у відповідних справах здійснено процесуальну заміну КП "Магістраль" та КП "Еліста" їх правонаступником КП "ЕЛУАШ", і позивач на протязі 2005 року самостійно відображав у складі валових доходів суми кредиторської заборгованості приєднаних підприємств.

Згідно пп.12.1.5 п.12.5 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості або вчинення нотаріусом виконавчою напису.

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податковою зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсації продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов’язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Правила, визначені цим пунктом, з врахуванням змін внесених Законом України від 16.01.2003 №469-ІУ (469-15) , застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Проведеною перевіркою, шляхом співставлення даних КП "ЕЛУАШ" та КП "Магістраль", відображених у р.02.03 "Врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості" декларацій з податку на додану вартість, книг обліку продажу та придбання товарів (робіт, послуг) та на підставі наданих до перевірки рішень та ухвал господарського суду про стягнення заборгованості з КП "ЕЛУАШ" встановлено, що ним в порушення вимог п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" не проводило коригування податкових зобов'язань при збільшенні суми валових витрат або валового доходу внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на загальну суму ПДВ 243044,63 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції, що сплата боргу за рахунок бюджетного фінансування (капітальних трансфертів) в сумі 123333,33 грн. має бути врахована при зменшенні податкового зобов'язання позивача, оскільки відображення понесених витрат у податковому обліку залежить від напрямку використання отриманих товарів (робіт, послуг), а не від джерела отримання коштів, які використано для погашення заборгованості за такі товари (роботи, послуги) є помилковими.

Кошти, у вигляді субсидій та дотацій, які надаються суб’єктам господарювання в інших, ніж державне регулювання цін, цілях (трансферти) не відповідають ознакам валового доходу платника податку, встановленим п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і не підлягають оподаткуванню, оскільки їх одержання з бюджету спрямовано на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави, а, отже, не впливають на формування податкового кредиту позивача.

У справі встановлено, що у грудні 2004 року позивачем отримано бюджетне фінансування (капітальний трансферт) у розмірі 3168549,00 грн. на підставі рішення Запорізької міської ради від 24.11.2004 №13, яким було затверджено Програму внесків у статутний фонд КП "ЕЛУАШ".

За рахунок отриманих коштів позивачем було здійснено придбання техніки на суму 1936840,00 грн. та погашено кредиторську заборгованість підприємства у розмірі 1231709,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не виконано вимог діючого законодавства, щодо формування статутного фонду та обов'язкової державної реєстрації змін до статутного фонду у зв'язку з чим висновки суду про відсутність правових підстав для застосування у податковому обліку позивача спеціальних норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , щодо оподаткування сум коштів, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником, та розцінювання отриманого у вигляді капітального трансферту від засновника бюджетного фінансування як внеску до статутного фонду підприємства, є правильними.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Кошти, у вигляді субсидій та дотацій, які надаються суб’єктам господарювання в інших, ніж державне регулювання цін, цілях, не включаються до валового доходу платників податку.

Зазначені кошти (трансферти) не відповідають ознакам валового доходу платника податку, встановленим п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і не підлягають оподаткуванню, оскільки їх одержання з бюджету спрямовано на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави.

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

В цілях оподаткування платники податку не зменшують скоригований прибуток на суму амортизаційних відрахувань на основні фонди, придбані (створені) за рахунок капітальних трансфертів.

Згідно пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на придбання, самостійне виготовлення основних фондів для власного виробничого використання (власних виробничих потреб).

Відповідно до роз’яснень щодо застосування економічної класифікації видатків з бюджету та Роз’яснень щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затверджених наказом Державного казначейства України від 04.11.2004 р. №194, капітальними трансфертами є невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу отримувачів. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з Державного бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Оскільки позивачем витрати на придбання техніки здійснені за рахунок трансфертів наданих Запорізькою міською радою, тобто фактично понесені державою, а не платником податку, то в цілях оподаткування податком на прибуток немає підстав для амортизації платником податку – позивачем таких основних фондів.

Податок на додану вартість, сплачений за рахунок бюджетного фінансування (капітального трансферту), не включається до складу дозволеного податкового кредиту платника податку, в силу пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно акту перевірки, позивачем занижено базу оподаткування за 2003 рік на суму 6323,45 грн. по операції з безоплатної передачі на баланс ВАТ "Запоріжгаз" мережі зовнішнього газопостачання до топочної адміністративної будівлі по вул.Іванова, 99 за рішенням органу виконавчої влади, що призвело до порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та заниження податкових зобов’язань з ПДВ за січень 2004 року на 1264,69 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в бухгалтерському обліку позивача господарську операцію з безоплатної передачі основних засобів з балансу КП "ЕЛУАШ" на баланс ВАТ "Запоріжгаз" не відображено.

Однак, здійснення господарської операції з безоплатної передачі мережі зовнішнього газопостачання з балансу КП "ЕЛУАШ" на баланс ВАТ "Запоріжгаз" підтверджується актом приймання-передачі основних засобів №5 від 29.01.2004, підписаного сторонами, листом ВАТ "Запоріжгаз" №06/3207 від 10.10.2005 про прийняття на баланс у січні 2004 року від КП "ЕЛУАШ" мережі зовнішнього газопостачання високого тиску по вул.Іванова, 99 довжиною 11 п/м на підставі рішення виконкому Запорізької міськради №24/2 від 27.01.2004 балансовою вартістю 6323,45 грн.

Відповідно до п.1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Пунктом 4.2 ст.4 цього закону передбачено у разі здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється, згідно п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Ставка податку визначається пп.6.1.1 п.6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, на дату оформлення акту приймання-передачі основних засобів №5 від 29.01.2004 у позивача, в силу пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", повинні виникнути податкові зобов’язання з обов’язковою видачею податкових накладних.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підприємством в порушення п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено базу оподаткування за 2003 рік на 6323,45 грн., що призвело до порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та заниження податкових зобов’язань за січень 2004 року на 1264.69 грн.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, правильно оцінивши обставини справи, у відповідності до вимог закону, дійшов вірного висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову, у зв’язку з чим, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанцій – скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі задовольнити частково.

ПостановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 20.12.2006 р. скасувати.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 07.07.2006 р., з врахуванням ухвали від 27.11.2006 р., залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.