Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на рішення Господарського суду АР Крим від 28.02.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 по справі № 2-25/4090-2005

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ (далі - ОДПІ) від 02.12.2004 № 0004712330/0 яким визначено штраф в розмірі 870,50 грн., і рішення про застосування фінансових санкцій на суму 1 700 грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності завіреної постачальником копії сертифіката відповідності № 0004702330/0 від 02.12.2004, винесених за насідками проведеної перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового і безготівкового обігу магазину, який належить позивачу, за результатами якої складений Акт від 23.11.2004 №004115/010805562330, де зазначено про порушення п. 1,9,13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 "Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями" (854-96-п) , ст. 10 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів":

за незберігання 2-звіту (фіскального чека) в книзі обліку розрахункових операцій, а саме №0131.

за незастосування реєстратора розрахункових операцій при реалізації товару горілки SV 0,7 л Гранпри, мінеральної води "Миргородська" 1 л, сигарет Воnd L, пакет, на загальну вартість 19,70 грн. При реалізації Вермуту білий Маrtіnі 0,5 л вартістю 34,80 грн. видавався чек №0990.

за невідповідність суми грошей на місці проведення розрахунків сумі грошей вказаної в денному звіті РРО в сумі 145,10-39,00-19,70=86,40 грн.

за відсутність сертифікату відповідності або свідоцтва про визнання на реалізований товар, алкогольний напій вермут білий 0,5 л виробництва Турін, Італія, дата виробництва 31.10.2003, з акцизною маркою 04 АА БС 010829 03/4 А реалізованої по чеку №0990 вартістю 34,80 грн.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 28.02.2005 залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 по справі № 2-25/4090-2005, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 02.12.2004 № 0004712330/0 у частині визначення суми штрафу в розмірі 870,50 грн., як податкового зобов'язання. В іншій частині позову відмовлено.

Господарський суд АР Крим мотивував своє рішення тим, що відповідач неправильно кваліфікував як податкові зобов'язання штрафні санкції, застосовані відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфер торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) . Саме ж застосування штрафних санкцій, як таких, суд визнав обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції повністю підтримав рішення суду першої інстанції.

При цьому суди, посилаючись на ст. 10, абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 "Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями" (854-96-п) встановили відсутність сертифіката відповідності, документи, які підтверджують належну якість і тому рішення від 02.12.2004 №0004702330/0 за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності завіреної постачальником копії сертифіката відповідності або сертифіката про визнання - визнали законним і відповідно правомірним застосування штрафних санкцій в розмірі 1700 грн.

Також посилаючись на Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) суди зазначили, що штрафні санкції за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , нормами зазначеного Закону не встановлені як податки і збори (обов'язкові платежі), у зв'язку із чим нарахування санкцій не є податковим зобов'язанням і не можуть бути донараховані відповідно до п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

При цьому посилаючись на п. 1,9,13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суди також визнали встановленим порушення порядку обігу грошових коштів.

Не погодившись із рішенням Господарського суду АР Крим від 28.02.2005 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 по справі № 2-25/4090-2005 відповідач (ОДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Також від відповідача надійшло клопотання про зміну назви відповідача на підставі наказів ДПА України від 24.12.2005 № 597 та ДПА України в АР Крим від 02.03.2006 № 92, яким Євпаторійську об'єднану державну податкову інспекцію було припинено шляхом поділу із створенням на її базі самостійних податкових інспекцій-юридичних осіб. Відповідно у зв'язку із реорганізацією, Сакську об'єднану державну податкову інспекцію визнано правонаступником прав та обов'язків Євпаторійської ОДПІ і передані на облік судові справи відповідних платників податків.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

В силу п. 1,2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

А згідно п. 1 ст. 17 вказаного Закону - за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

І оскільки судами встановлена невідповідність готівкових коштів під час перевірки на місці проведення розрахунків, тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем було порушено обов'язок по забезпеченню відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій є законним і обґрунтованим, і тому в позові у цій частині відмовлено правомірно.

Щодо застосування до позивача фінансових санкцій необхідно зазначити те, що згідно абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень. А згідно ст. 10 зазначеного Закону - спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби підлягають підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері шляхом сертифікації. Відповідність спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів підтверджується наявністю у їх виробника або імпортера сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності. Реєстраційні номери сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності, виданих на спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби, зазначаються у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Отже судами першої та апеляційної інстанцій законно і обґрунтовано визнано правомірним застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 1 700 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності засвідченої постачальником копії сертифіката відповідності, що було підтверджено матеріалами справи. Аналізуючи підстави такого нарахування необхідно також враховуючи преамбулу Закону України від 21.12.2000 № 2181 (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", якою визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів). Штрафна санкція (штраф), відповідно до пп. 1.5 ст. 1 цього ж Закону - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без врахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Тобто порушення у сфері обігу готівки не відноситься порушень правил оподаткування, і тому застосовувати до даних правовідносин Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є безпідставним. А нормами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій", визначається право ДПІ приймати саме рішення, а не податкове повідомлення-рішення за порушення обігу готівки.

Враховуючи наведені норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням судових рішень про те, що штрафні санкцій відповідно до пп. 17.1.7 цього Закону не є податковим зобов'язанням. Тобто суди обґрунтовано зазначили, що штрафні санкції за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , ст. 17 зазначеного Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) не встановлені як податки і збори (обов'язкові платежі), у зв'язку із чим нарахування санкцій не є податковим зобов'язанням і не можуть бути донараховані відповідно до п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 такого Закону.

Отже, при прийнятті судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно в позові відмовили. А рішення Господарського суду АР Крим від 28.02.2005 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 по справі № 2-25/4090-20055 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 215, 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим відхилити.

Рішення Господарського суду АР Крим від 28.02.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 по справі № 2-25/4090-2005 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.