Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року

та постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 04.04.2006 року

по справі № 2-23/1422-2006А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НьюБер"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

У квітні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью бер" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Автономної республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі по тексту – відповідач / скаржник) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Автономної республіки Крим від 04.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року у даній справі позов задоволено частково; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0018522301/0 від 29.11.2004 р. та № 0018522301/0 від 25.02.2005 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судові витрати.

Суди мотивували свої рішення тим, що відповідач не довів правомірність висновку щодо частки оподатковуваних операцій від загального об'єму продаж ТОВ "Нью бер" за листопад 2003 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97)

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач користується пільгою з податку на додану вартість на підставі підпункту 5.1.7 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168/97.

Підставою для визначення ТОВ "НьюБер" завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2003 року у сумі 5100,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 25.02.2005р. №0018522301/1, що прийняте інспекцією за результатами адміністративного оскарження, слугував висновок контролюючого органу, про порушення позивачем підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: в податковій декларації з ПДВ за листопад 2003 року позивачем було завищено суму податкового кредиту в розмірі 5100,00 грн., оскільки позивач задекларував обсяг операцій, що оподатковуються за ставкою 20% в сумі, що становить 49% від обсягу продажу.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду

Згідно п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" у разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Судова колегія вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності включення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 10000,00 грн. до складу податкового кредиту відповідно до вимог підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97

Зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування у розмірі 5100,00 грн. є неправомірним, оскільки у підпункті 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не вказано про невключення до податкового кредиту сум з придбання основних фондів які амортизуються

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року та постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 04.04.2006 року по справі № 2-23/1422-2006А такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року та постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 04.04.2006 року по справі № 2-23/1422-2006А залишити без змін.

Справу № 2-23/1422-2006А повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.