Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.

суддів: Білуги С.В.

Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.,

при секретарі Замезі Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Вінницької області від 24.10.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2502 про стягнення надбавки за безперервну службу, -

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 2502 про стягнення надбавки за безперервну службу.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 31.08.2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано військову частину А 2502 провести ОСОБА_1 доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою в розмірах, передбачених Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 р. (389/2003) "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", а саме 30% грошового утримання з 01.05.2003 р. по 01.08.204 р. та 50% грошового утримання з 02.08.2004 р. по 01.04.2005 р. Стягнуто з військової частини А2502 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 24.10.2006 р. вказане судове рішення скасовано та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстав для скасування судового рішення відповідно до статей 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, немає.

Судами вірно встановлено, що позивач з 07.09.2000 р. по теперішній час проходить військову службу і перебуває на грошовому забезпеченні у в/ч А 2502. На час видання Указу Президента України від 05.05.2003 р. мав безперервний стаж служби 10 років, а з 01.08.2004 р. - 15 років.

Відповідно до положень Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" № 389 (389/2003) від 05.05.2003 р. та положень Інструк­ції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра обо­рони України № 149 від 26.05.2003 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.05.2003 р. за № 411/7732 (z0411-03) , виплата щомісяч­ної надбавки здійснюється на підставі рішень керівників цих установ у межах бюджетних асигнувань виходячи з на­явного фонду грошового забезпечення.

Судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення надбавки за безперервну службу не підлягають задоволенню, оскільки виплата вказаної надбавки проводилась в/ч А 2502 відповідно вимог Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" № 389 від 05.05.2003 р. при наявності фонду грошового забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Вінницької області від 24.10.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2502 про стягнення надбавки за безперервну службу - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.