Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Смоковича М. I.,

Лиски Т. О., (доповідач),

Чумаченко Т. А.,

Горбатюка С. А.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_1та Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 28 серпня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними щодо припинення виплати пенсії і зобов'язання продовжити виплату пенсії, призначеної з 17.11. 05, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську призначити пенсію з 30.01.99 по 17.11.05 відповідно до вимог ст.. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , ст.. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2006 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську по припиненню з 03.03.06 виплати пенсії за віком ОСОБА_1, призначеної йому з 17.11.05 та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську продовжити виплату призначеної йому пенсії. В частині позову про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську призначити пенсію з 30.10.99 по 17.11.05 відмовлено за необгрунтованістю.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 серпня 2006 року постанова суду першої інстанції залишена без змін в частині визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області по припиненню з 13.03.2006 року виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної йому з 17.11.2005 року, та зобов'язання Управління продовжити виплату цієї пенсії. В решті постанова Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2006 року скасована і справа в цій частині передана на новий розгляд.

У касаційній скарзі на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 28 серпня 2006 року ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень в частині відмови у задоволенні його позову та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 28 серпня 2006 року Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, ухвалу суду апеляційної інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську призначено пенсію з 17.11.2005 року за його заявою на пільгових умовах за списком 1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

На підставі Закону України "Про статус суддів" (2862-12) та Указу Президента від 10.07.95 № 584 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (584/95) ОСОБА_1. отримує довічне грошове утримання судді.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.05 №8-рп/2005 (v008p710-05) по справі №1-21/2005 щодо встановленого положенням абзацу четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03 (1058-15) в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" (2505-15) від 25 березня 2005 року обмеження розміру виплати пенсії та щомісячного довічного грошового утримання визнано неконституційним.

З наведених підстав суди обгрунтовано визнали неправомірним припинення з 03.03.2006 року Управлінням виплати позивачу ОСОБА_1 пенсії, призначеної з 17.11.2005 року, та зобов'язали відповідача поновити виплату вказаної пенсії.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність залучення до участі у справі Апеляційного суду Луганської області, тому обгрунтовано в цій частині направив справу на новий розгляд.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів ,-УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги ОСОБА_1та Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області відхилити, а постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 28 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .