Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.I. (суддя-доповідач)

суддів Амєліна С.Є.

Гаманка О.I.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Замеги Ю.I.,

у відсутності сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду міста Макіївки від 29.03.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення, перерахунок пенсії та виплату вихідної допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу від 23.11.1987 року № 230-л про його звільнення, перерахунок пенсії та виплату вихідної допомоги.

Постановою Кіровського районного суду міста Макіївки від 29.03.2007 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2007 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровського районного суду міста Макіївки від 29.03.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2007 року посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 20.09.1970 року по 23.11.1987 року служив в органах внутрішніх справ, з 09.10.1986 року займав посаду заступника начальника слідчого відділу ВВС Єнакіївського міського виконавчого комітету. Наказом начальника УВС Донецького обласного виконавчого комітету від 23.11.1987 року № 230-л його було звільнено з органів внутрішніх справ з 25.11.1987 року на підставі пункту 69 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 23.10.1973 року № 778, за вчинення проступків, що дискредитують звання начальницького складу органів внутрішніх справ.

Суди дійшли правильного висновку про те, що вимоги працівників міліції про поновлення на службі підлягали судовому розгляду з 01.01.1988 року на підставі Закону СРСР від 30.06.1987 року "Про порядок оскарження в суд неправомірних дій службових осіб, які ущемляють права громадян", що діяв на території України за правилами глави 31-А Цивільного процесуального кодексу УРСР (1501-06) , введеної в дію Указом Президії Верховної Ради УРСР від 25.04.1988 року. Отже, до введення в дію Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) був правовий механізм захисту порушених прав позивача на час звільнення, однак цим правом він не скористався, а тому посилання позивача на відсутність механізму захисту його права на час звільнення, судами правильно визнано безпідставними, причину пропуску строків звернення до суду такими, що не заслуговують на увагу.

Посилання позивача на ту обставину, що тільки у жовтні 2005 року йому стало відомо, що причина звільнення впливає на розмір призначеної пенсії і дає йому підставу для оскарження наказу про звільнення з посади за скоєння дій, компрометуючих звання начальницького складу органів внутрішніх справ правомірно не взято судами до уваги, оскільки це йому було відомо і на час звільнення та призначення пенсії.

Підставами для скасування судових рішень є порушення норма матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Порушення норм процесуального права, якими позивач обгрунтовує свої доводи, не призвели до ухвалення незаконних рішень, а отже і немає підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 160, 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду міста Макіївки від 29.03.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.07.2007 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .