Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В. Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.I.

при секретарі: Патюк А.О.

за участю представників:

позивача: Дворніченко О.О.

відповідача: Фурса Р.О.

третьої особи: неявка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2005 р.

у справі № 13-23/176-04-6533

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-II"

до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області

за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Сервіс"

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2004 року Приватне підприємство "Одеса-Скан" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області в якому позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.07.2004р. № 0001462301/0.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки, викладені податковим органом в Акті перевірки від 29.07.2004р. № 255/23-1008, є необгрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства.

В ході судового розгляду ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2004р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карго-Сервіс".

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 15.09.2005р. у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2005р. змінено позивача у справі № 13-23/176-04-6533 - ПП "Одеса-Скан" на його правонаступника ТОВ "Рубікон-II". Рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2005р. у справі № 13-23/176-04-6533 було змінено та його резолютивну частину викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у Біляївському районі Одеської області від 29.07.2004р. № 0001462301/0 в частині визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 159 780 грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 55 150 грн. В решті позовних вимог відмовити".

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Біляївському районі Одеської області оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

У запереченнях б/н і дати на касаційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги, і просив залишити оскаржене судове рішення без змін.

Представники третьої особи в судове засідання не з'явились.

Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом була проведена комплексна документальна перевірка Приватного підприємства "Одеса-Скан" з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по 01.01.2004р., про що складено Акт від 29.07.2004р. № 255/23-1008 (далі - Акт перевірки).

За даними Акту перевірки позивачем порушено вимоги п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст.4, п.п. 12.4.2. п. 12.4. ст. 12, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94 - ВР (334/94-ВР) (далі - Закон України від 28.12.1994р. (334/94-ВР) № 334/94 - ВР). А саме, не включено до валових доходів у II кварталі 2003року прострочену кредиторську заборгованість підприємств на загальну суму 18715,68 грн., що складається з заборгованості перед ТОВ "Укркультсервіс" за запчастини на суму 5183,83 грн., яка виникла у серпні 2000р. та по авансовим платежам за техобслуговування автомобілів перед Iмексбанк на суму 844,05 грн., яка виникла у серпні 2000 р., Службою безпеки Президента на суму 8718,09 грн., яка виникла у серпні 2000 р., фірмою "Філіп Моріс Україна" на суму 990 грн., яка виникла у серпні 2000р., ПП "Янтар" на суму 2559 грн., яка виникла у вересні 2000р., ТОВ "Ерідан" на суму 420,26 грн., яка виникла у липні 2000 р. Також встановлено не включення до валових доходів вартості безоплатно наданих ТОВ "Ерідан" у вересні 2003р. товарів (основних фондів) на загальну суму 367 000 грн. і завищення валових витрат у липні 2003р. на вартість будівельних робіт, згідно угоди з ТОВ "Демос ЛТД" на суму 5208,33 грн. та безпідставно здійснені амортизаційні відрахування в 2003р. на загальну суму 123600 грн. за об'єкт основних засобів - ангар (СТО - Сканія).

З урахуванням викладеного, відповідачем встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на прибуток за 2003р. на загальну суму 161340 грн.

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2004р. № 0001462301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 217110 грн., з них: 161340 грн. - основний платіж, 55770 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В ході судового розгляду відповідачем було подано додаткові письмові пояснення відповідно до яких сума податкових зобов'язань визначених у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні складається з:

податку на прибуток в сумі 110100,00 грн. та штрафної санкції по цьому податку в сумі 37800,00 грн., в результаті порушення позивачем п.п. 4.1.6. ст. 4 Закон України від 28.12.1994р. (334/94-ВР) № 334/94 - ВР та не включення до складу валового доходу суми безоплатно отриманих у вересні 2003р. основних засобів на загальну суму 367000 грн.,

податку на прибуток у сумі 5061,00 грн. та штрафної санкції по цьому податку - 2250,00 грн. за порушення вимог п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закон України від 28.12.1994р. (334/94-ВР) № 334/94 - ВР та не включення до складу валового доходу за третій квартал 2003р. суми безповоротної фінансової допомоги та суми простроченої кредиторської заборгованості на загальну суму 18715,68 грн.,

податку на прибуток у сумі 1560,00 грн. та штрафної санкції по цьому податку - 620,00 грн. за порушення вимог п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закон України від 28.12.1994р. (334/94-ВР) № 334/94 - ВР та безпідставне включення до складу валових витрат вартість будівельних робіт без наявності відповідних розрахунків, платіжних та інших документів за третій квартал 2003р.,

податку на прибуток у сумі 44070,00 грн. та штрафної санкції по цьому податку - 15100,00 грн. за порушення вимог п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України від 28.12.1994р. (334/94-ВР) № 334/94 - ВР та безпідставне нарахування амортизації на об'єкт основних засобів 1 групи - ангар СТО "Сканія", який отримано позивачем на безоплатній основі.

Приймаючи постанову у справі суд апеляційної інстанції підтримав рішення суду першої інстанції щодо правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1560,00 грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 620,00 грн., оскільки з пояснень представника позивача вбачається про відсутність у підприємства документів які б підтверджували правомірність віднесення ним у третьому кварталі 2003р. до складу валових витрат 5208,33 грн. вартості будівельних робіт згідно угоди з ТОВ "Деймос ЛТД".

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. (334/94-ВР) № 334/94 - ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами введення податкового обліку.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, зі змісту яких вбачалося про здійснення будівельних робіт згідно угоди з ТОВ "Деймос ЛТД", зокрема, акту виконаних робіт, документів про оплату даних робіт тощо, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду другої інстанції про правомірність нарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1560,00 грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 620,00 грн.

Щодо нарахування податковим органом позивачу решти податкових зобов'язань по інших епізодах, суд апеляційної інстанції не погодився з доводами місцевого господарського суду з таких мотивів.

Так, зокрема, факт порушення підприємством вимог п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. (334/94-ВР) № 334/94 - ВР в Акті перевірки обгрунтовується не включенням у третьому кварталі 2003р. до валового доходу простроченої кредиторської заборгованості в сумі 18715,68 грн., однак, як зазначає суд другої інстанції, в ході судового розгляду відповідачем не було надано суду жодних первинних документів дані якого б підтверджували наявність зазначеної заборгованості у підприємства, з огляду на те, що позивач заперечує наявність такої заборгованості. А недослідження місцевим господарським судом правомірності визначення вказаних податкових зобов'язань, з урахуванням того, що вони не були оскаржені позивачем, спростовується фактичними обставинами справи, а саме вимогами, викладеними у позовній заяві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.07.2004р. № 0001462301/0 у повному обсязі.

У даному випадку, судова колегія вважає такі твердження обгрунтованими, з огляду на те, що в матеріалах справи дійсно відсутні будь-які фактичні дані про наявність у позивача кредиторської заборгованості в сумі 18715,68 грн., які б підтверджувались відповідними первинними документами. Окрім того, скаржник у касаційній скарзі жодним чином не спростовує вказані висновки апеляційного суду та не наводить власних доводів на підтвердження своїх заперечень щодо нарахування податкових зобов'язань в цій частині.

По факту порушення позивачем п.п. 4.1.6. ст. 4 Закону України від 28.12.1994р. (334/94-ВР) № 334/94 - ВР та не включення до складу валового доходу суми безоплатно отриманих у вересні 2003р. основних засобів на загальну суму 367000 грн., судом другої інстанції вірно встановлено, що на підприємстві наявні два акти прийому - передачі від 05.09.2003р. до договору купівлі-продажу комплексу дорожнього сервісу від 03.09.2003р. При цьому за одним актом підприємство прийняло від ТОВ "Ерідан" 13 об'єктів нерухомості загальною вартістю 697000 грн., а за іншим 32 об'єкти також загальною вартістю 697000 грн.

Проте, з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва від 04.09.2003р. про право власності на будівлі комплексу дорожнього сервісу вбачається, що він в цілому складається з 32 будівель.

Отже, фактично здійсненій господарській операції відповідає акт прийому-передачі від 05.09.2003р., згідно якого позивачем отримано від продавця саме ту кількість будівель, яка зазначена у свідоцтві про право власності, на підставі якого укладено договір купівлі-продажу, тобто 32 будівлі.

Враховуючи викладене, апеляційним господарським судом правомірно визначено, що у даному випадку інші первинні документи, які не відповідають фактично здійсненій господарській операції купівлі-продажу, не повинні братися до уваги при складанні фінансової та податкової звітності, у зв'язку з чим наявність на підприємстві таких первинних документів та складеної відповідно до цих документів фінансової звітності свідчить про порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999р. № 996-ХIV (996-14) , але ніяким чином не підтверджує факт безоплатного отримання у третьому кварталі будь-яких об'єктів нерухомості.

Також у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податку на прибуток у сумі 44070,00 грн. та штрафної санкції по цьому податку - 15100,00 грн. за порушення вимог п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України від 28.12.1994р. (334/94-ВР) № 334/94 - ВР за безпідставне нарахування амортизації на об'єкт основних засобів 1 групи - ангар СТО "Сканія", який, на думку відповідача, отримано позивачем на безоплатній основі. Адже, як видно з матеріалів справи, зазначений ангар був придбаний підприємством у складі комплексу дорожнього сервісу, а тому витрати на придбання ангару в сумі 60000 грн. входять до складу витрат на придбання всього комплексу.

За таких обставин, зменшення податковим органом суми амортизаційних відрахувань підприємства за 3-4 квартали 2003р. є безпідставним.

З огляду на вищевикладене, судом апеляційної інстанції було правомірно та обгрунтовано позов задоволено частково та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.07.2004р. № 0001462301/0 в частині визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 159 780 грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 55 150 грн. та в решті позовних вимог відмовлено.

Проте, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що переглядаючи рішення суду першої інстанції, Одеський апеляційний господарський суд в мотивувальній частині прийнятої 08.12.2005р. постанови вказав, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

Однак, відповідно до ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Отже, оскільки апеляційний господарський суд встановив невідповідність висновків суду обставинами справи та залишив в силі рішення місцевого господарського суду в частині відмови у позові по нарахуванню податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1560,00 грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 620,00 грн., суду апеляційної інстанції слід було б в даному випадку рішення Господарського суду Одеської області від 15.09.2005р. по справі № 13-23/176-04-6533 скасувати частково, а не змінювати його.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим.

З огляду на викладене, враховуючи приписи ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , постанова Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2005р. у справі № 13-23/176-04-6533 підлягає зміні, шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на зміну судового рішення місцевого господарського суду та викладення її резолютивної частини в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2005р. у справі № 13-23/176-04-6533 змінити, виключивши з її мотивувальної частини посилання на зміну судового рішення місцевого господарського суду, та викласти її резолютивну частину в наступній редакції:

"Замінити позивача по справі № 13-23/176-04-6533- ПП "Одеса-Скан" на правонаступника ТОВ "Рубікон-II".

Рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2005р. по справі № 13-23/176-04-6533 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у Біляївському районі Одеської області від 29.07.2004р. № 0001462301/0 в частині визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 159 780 грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 55 150 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін".

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .