Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу Новоград-Волинської об‘єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р.

у справі № 11/51 "НА" господарського суду Житомирської області

за позовом відкритого акціонерного товариства "Чижівська паперова фабрика"

до Новоград-Волинської об‘єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та розпорядження про внесення змін у визначену платником суму податку на додану вартість

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.12.2005р. в позові про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 27.02.2003р. № 22/23-01/00278712/3400 про визначення відкритому акціонерному товариству "Чижівська паперова фабрика" податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 8711,25 грн., в тому числі 2743,00 грн. – основний платіж, 5968,25 грн. – штрафні санкції, та розпорядження про внесення змін у визначену платником суму податку на додану вартість за результатами документальної перевірки податкової декларації по податку на додану вартість від 27.02.2003р. № 22/23-01/00278712/3400, яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 14269,00 грн., відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що ліквідація основних засобів за самостійним рішенням позивача підтверджена останнім первинними документами без надання суду облікових регістрів бухгалтерського обліку та тим, що позивач протягом 2001 року та червня 2002 року здійснював збиткові операції з продажу продукції власного виробництва в межах бартерних операцій.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. рішення господарського суду Житомирської області від 05.12.2005р. змінено: визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ від 27.02.2003р. № 22/23-01/00278712/3400 в частині визначення ВАТ "Чижівська паперова фабрика" податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2743,00 грн. /основний платіж/ та 5002,75 грн. /штрафні санкції/ та розпорядження про внесення змін у визначену платником суму податку на додану вартість за результатами документальної перевірки податкової декларації по податку на додану вартість від 27.02.2003р. № 22/23-01/00278712/3400 в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на суму 10 407,00 грн.; в іншій частині вимог в позові відмовлено.

Судове рішення апеляційної інстанції вмотивоване посиланням на акти ліквідації та списання основних засобів, обізнаність контролюючого органу про їх наявність на час здійснення перевірки, відсутність в чинному законодавстві вимоги щодо повідомлення платником податку органа державної податкової служби про прийняття рішення про ліквідацію основних засобів, підпункт 1.20.1 пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та на пункт 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування ПДВ за яким визначається, виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайну ціну, незалежно від фактичної собівартості продукції, що продається, та у зв’язку з цим на недоведеність відповідачем, на якого частиною 2 статті 71 КАС України покладено обов’язок з доказування правомірності спірних актів, невідповідності ціни реалізації продукції власного виробництва позивача, що є меншою фактичної собівартості такої продукції, рівню звичайних цін.

В касаційній скарзі Новоград-Волинська ОДПІ просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення господарського суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини 1 статті 207 КАС України, пунктів 4.2, 4.9 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичною підставою для визначення ВАТ "Чижівська паперова фабрика" податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість в сумі, яка відповідає задоволеній судом частині позовних вимог, слугував висновок податкової інспекції, викладений в акті перевірки від 24.02.2003р. № 42/23-01/08/00278712, про порушення ВАТ "Чижівська паперова фабрика" пунктів 4.2, 4.9 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок ненарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 9457,43 грн. на різницю у 47287,44 грн. між собівартістю та ціною реалізації продукції власного виробництва позивача при її продажу в межах бартерної операції в 2001 та в червні 2002 року та в сумі 7627,63 грн. на залишкову вартість основних засобів, ліквідованих згідно відповідних актів позивача, - 38138,17 грн. станом на 01.02.2001р.

Згідно пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакціях Закону, що діяли протягом 2001 та в червні 2002 року, у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

При цьому за визначенням підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від 18.11.97р. N 639/97-ВР (639/97-ВР) , яке в силу пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поширюється і на звичайні ціни, вживані в цьому Законі, звичайна ціна – це ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Оскільки за базу оподаткування податком на додану вартість при продажу продукції позивача в межах бартерної операції податковим органом була взята різниця між собівартістю продукції та ціною її реалізації, то фактично собівартість продукції була розцінена контролюючим органам як така, що відповідає звичайній ціні цієї продукції.

Проте, таке визначення звичайної ціни не відповідає правильному застосуванню підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

До того ж судом встановлено, що позивач завищував фактичну собівартість продукції; реальна ж вартість такої продукції становила 1,60 грн. за один кілограм.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про помилкове донарахування позивачу ПДВ в сумі 2743,00 грн. та зменшення бюджетного відшкодування за січень, травень 2001 року та червень 2002 року на загальну суму 2856,00 грн.

Як встановлено перевіркою, за даними бухгалтерського обліку ВАТ "Чижівська паперова фабрика" /карток основних засобів, розрахунку нарахування амортизаційних відрахувань, журналу-ордеру по рахунку 01 "Основні засоби", Головної книги за 2001 та 2002 роки/ станом на 01.02.2001р. залишкова вартість основних засобів, ліквідованих товариством в лютому 2001 року згідно відповідних актів, складала 38138,17 грн. На зазначену суму товариство не нарахувало ПДВ при самостійній ліквідації основних засобів.

Згідно пункту 4.9 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин, компонентів або інших відходів проводиться за правилами, встановленими для ліквідації основного фонду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що операція з ліквідації основних фондів підлягає оподаткуванню податком на додану вартість в тому разі, коли придатні до використання за їх первісним призначенням основні фонди з будь-яких причин ліквідуються за самостійним рішенням платника податку. В іншому разі, тобто при ліквідації основних фондів без згоди платника податку у зв’язку з фактичною неможливістю їх використання за первісним призначенням, що підтверджується відповідним документом про знищення, розібрання та перетворення основних фондів, операція з ліквідації основних фондів оподаткуванню вказаним податком не підлягає.

Наданими до перевірки та наявними в матеріалах справи актами ліквідації та списання основних засобів підтверджується, що експлуатація зазначених в них основних засобів /насосів, зарядного перетворювача, екскаватору тощо/ неможлива у зв’язку з повним /100%/ моральним та /або фізичним зносом.

Таким чином, ліквідація основних засобів відбулась не за волею позивача, останній лише зафіксував цю ліквідацію.

Відсутність об’єкта оподаткування за пунктом 4.9 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" спростовує правильність висновку контролюючого органу про заниження ВАТ "Чижівська паперова фабрика" податкового зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2001 року на 7551,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині визначення спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов’язання із штрафних санкцій в сумі 965,50 грн. та зменшення спірним розпорядженням бюджетного відшкодування на суму 3862,00 грн., суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що позивач не заперечував проти встановлених перевіркою порушень, внаслідок яких позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування та застосовані до нього штрафні санкції.

Судове рішення ж першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в повному обсязі заявлених вимог у зв’язку з непідтвердженням позивачем ліквідації основних засобів обліковими регістрами бухгалтерського обліку та здійсненням протягом 2001 та червня 2002 року збиткових операцій з реалізації продукції власного виробництва в межах бартерних операцій є необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного на момент здійснення позивачем вказаних операцій законодавства.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об‘єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.