Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

касаційну скаргу Нікопольської об‘єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2006р.

у справі № А17/295 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стім Русс"

до Нікопольської об‘єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2006р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 30.03.2005 р.№ 0000662342/0/12081 про визначення ТОВ "Стім Русс" податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 3943,90 грн., в тому числі: основний платіж – 1701,50 грн. та штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", - 2242,00 грн.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач правомірно у відповідності з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", частиною 2 статті 67, частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, пунктом 12 Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за липень, вересень-грудень 2004 року податок в загальній сумі 5982,49 грн., сплачений у зв’язку з придбанням у ПМП "Алоінс" щебеню гранітного, у Корпорації "Інтерпайп" - флюсів у складі передплати та з врахуванням товаро-транспортних витрат на перевезення щебеню гранітного.

В касаційній скарзі Нікопольська ОДПІ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ "Стім Русс" просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з наявної у справі копії акту перевірки від 25.03.2005р. № 42/23131884174, списання коштів в рахунок предоплати за щебень гранітний на користь ПМП "Алоінс", за флюси на користь Корпорації "Інтерпайп" було здійснено згідно платіжних доручень ТОВ "Стім Русс" від 28.07.2004р., 28.09.2004 р., 28.10.2004р., 03.11.2004р., 15.11.2004р., 30.11.2004р., тоді як фактично товари на сплачену суму були отримані товариством згідно накладних - 03.08.2004р., 05.10.2004р, 31.10.2004р., 12.11.2004р., 13.11.2004р., 14.11.2004р., 17.11.2004р., 18.11.2004р., 22.11.2004р. Податкові накладні були виписані постачальниками товарів по факту отримання від ТОВ "Стім Русс" предоплати на загальну суму 178106,00 грн., в тому числі ПДВ- 35621,20 грн..

Формуючи податковий кредит за жовтень-грудень 2004 року на підставі податкових накладних, виписаних ПМП "Алоінс" на вартість щебеню гранітного та товаро-транспортні витрати, ТОВ "Стім Русс" включило до податкового кредиту 1701,49 грн. податку, нарахованого на товаро-транспортні витрати, в той час як згідно правил Інкотермс базис поставки - СРТ /станція призначення/, визначений договором поставки між вказаними суб’єктами господарювання від 28.09.2004р. № 069/К, передбачає оплату фрахту за перевезення товару постачальником.

На підставі викладених обставин, Нікопольська ОДПІ дійшла висновку про порушення ТОВ "Стім Русс" підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній до 01.06.2005 р., податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт / послуг / - актом прийняття робіт / послуг / чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт / послуг / / підпункт 7.4.5 вказаного пункту /.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів / робіт, послуг /, дата виписки відповідного рахунку / товарного чека / - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів / робіт, послуг /.

Положення цього підпункту щодо дати виникнення права платника податку – покупця на податковий кредит кореспондуються з положеннями підпункту 7.3.1 пункту 7.3 зазначеної статті щодо дати виникнення податкового зобов’язання у платника податку – постачальника, яка також визначається по даті першої з подій: зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплати товарів / робіт, послуг /, оприбуткування в касі або інкасації готівкових коштів у банківській установі, або відвантаження товарів, оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт / послуг /.

З датами настання зазначених подій, які і визначають момент виникнення податкових зобов’язань постачальника, підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" пов’язує дату складання податкової накладної. Іншими словами, податкова накладна виписується, зокрема по факту отримання постачальником оплати за товар / роботу, послугу/, якщо такий передує факту відвантаження товару / виконання роботи, послуги /, а підтвердження податковою накладною суми податку в складі сплачених за товар / роботу, послугу / коштів є обов’язковою умовою виникнення у платника податку – покупця права на податковий кредит незалежно від того, чи було здійснено відвантаження товару / виконання роботи, послуги /.

Таким чином, зменшення позивачу за результатами перевірки податкового кредиту за липень та вересень 2004 року та відповідне збільшення податкового кредиту за серпень, жовтень, грудень 2004 року на загальну суму 4101,00 грн., не відповідає положенням підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Оскільки податковий кредит формується по операціях, які для платника податку – постачальника є об’єктом оподаткування, зокрема по операціях з поставки товарів, визначальною ознакою яких, як встановлено пунктом 1.4 статті 1 цього Закону, є їх здійснення згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки, іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, довід податкової інспекції про відсутність на дату формування податкового кредиту переходу права власності на товар від постачальника до покупця згідно умов договору поставки, а відтак про відсутність у платника податку –покупця права на податковий кредит на таку дату, є неспроможним.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" обов’язковою умовою виникнення у платника податку права на включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого /нарахованого/ у зв’язку з придбанням у податковому звітному періоді товарів /робіт, послуг/, є віднесення згідно встановлених законом правил податкового обліку вартості цих товарів /робіт, послуг/ до валових витрат, а в разі придбання основних фондів чи нематеріальних активів – до витрат, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах /пункт 1.32 статті 1 цього Закону/.

А підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених /нарахованих / протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції / робіт, послуг / та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 – 5.8 цієї статті.

Суд на підставі досліджених в судовому процесі контрактів від 01.10.2004р. № 2004/03/ГР, від 14.10.2004р. № 2004/15/ГР, укладених позивачем відповідно з ВАТ "ЗЖБК-15" та АТЗТ "Завод залізобетонних виробів і конструкцій", а також рахунків, податкових накладних, паспортів на щебень гранітний, квитанцій про приймання вантажу встановив подальшу реалізацію позивачем щебеню гранітного, яка свідчить про те, що позивач при здійсненні операцій з купівлі щебеню та у зв’язку з цим понесенні товаро - транспортних витрат на його перевезення мав на меті саме отримання доходу.

Зв’язок товаро-транспортних витрат з господарською діяльністю товариства безвідносно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів, що і є необхідною і достатньою умовою для віднесення вказаних витрат до валових, а відтак і сум податку на додану вартість до податкового кредиту, дозволяє суду касаційної інстанції констатувати правильність висновку судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Нікопольської об‘єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2006р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.