Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гаманка О.І.,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, відділу культури Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів,

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом.

Зазначала, що Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області в порушення вимог статей 37 і 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" сплачує компенсації, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого за період з 01 вересня 2002 року по 01 липня 2005 року не повністю сплачено компенсацію у зв'язку з проживанням на території радіоактивного забруднення, та доплату як особі, що працює на території радіоактивного забруднення, внаслідок чого за вказаний період недоплачено 11 871,10 грн., які просила стягнути.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2005 року, ухваленим за правилами цивільного судочинства, позов задоволено.

Постановою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада 2006 року скасовано рішення суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовлено. Справа апеляційним судом розглядалася як адміністративна.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Дана справа розглянута судом першої інстанції після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) . Тобто справа вирішувалася не як адміністративна, і апеляційний суд повинен був переглянути рішення суду першої інстанції за тими нормами процесуального права, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, постановленого за нормами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , апеляційний суд порушив норми процесуального права, що призвело до помилкового застосування ним Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

За таких обставин постановлене в справі судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з закриттям адміністративного провадження по справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 157, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада 2006 року скасувати, адміністративне провадження закрити, а справу направити до апеляційного суду Житомирської області для вирішення питання про прийняття до провадження в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.