Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

на постанову Львівського апеляційного господарського судувід 30.03.2005р.

у справі № А-8/198 господарського суду Івано-Франківської області

за позовом відкритого акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2004 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2005 р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську від 02.09.2004 р. № 0002402600/0 про визначення ВАТ "Прикарпаттяобленерго" податкового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 1934291,72 грн., в тому числі 967145,86 грн. – основний платіж та 967145,86 грн. – штрафні санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірне визначення позивачу контролюючим органом податкового зобов’язання з податку на додану вартість в зазначеній сумі на підставі пункту 3.1 ст. 3, пунктів 6.1. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт здійснення позивачем продажу на експорт з вивезенням за межі митної території України на підставі вантажний митних декларацій від 19.12.2002 р. № 12200/2/021672, від 11.02.2003 р. № 12500/3/360186 та від 21.10.2003 р. № 12500/3/360064 сорбенту спеціального призначення "Сорбокаст" ТУ У 24.6-32043037-001-2002, придбаного у ПП "Червоний Жовтень" згідно податкових накладних від 30.10.2002 р. № 5, від 26.12.2002 р. № 16, від 31.01.2003 р. № 6.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Івано-Франківську просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій пункту 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 1, 86 Митного кодексу України, пунктів 2, 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 (574-97-п) .

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення. як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 ст. 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах четвертій та п’ятій ст. 11 КАС України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені вимоги норм процесуального права судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень у даній справі, однак, дотриманні не були.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанцій, виходив з того, що позивач правомірно визначив податкові зобов’язання з податку на додану вартість за нульовою ставкою з обсягів продаж на експорт через комісіонера ТОВ "Торгові системи", який діяв на підставі договору комісії від 04.11.2002 р. № 3/10, сорбент спеціального призначення "Сорбокаст" ТУ У 24.6-32043037-001-2002, факт вивезення якого за межі митної території України підтверджений вантажними митними деклараціями від 19.12.2002 р. № 12200/2/021672, від 11.02.2003 р. № 12500/3/360186 та від 21.10.2003 р. № 12500/3/360064 та листом Бориспільської митниці від 18.03.2005 р. № 11-07/657.

При цьому суд послався на відповідність заповнення вантажних митних декларацій вимогам Інструкції про порядок заповнення вантажних митних декларацій, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (z0443-97) / в редакції наказу Державної митної служби України від 18.04.2002 р. № 207 (z0462-02) /, поширення компетенції органів Державної митної служби України на здійснення контролю щодо перетину вантажами митного кордону України. Доводи ж ДПІ про невідповідність даних, внесених до зазначених вантажних митних декларацій стосовно отримувача товару, судом був відхилений з посиланням на відсутність у податкового органу повноважень щодо здійснення такого контролю.

Такий висновок, однак, не відповідає правильному застосуванню ст.ст. 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", пункту 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 2 Інструкції про порядок заповнення вантажних митних декларацій та повно встановленим обставинам справи.

Посилаючись на невідповідність даних, внесених до графи 8 вантажних митних декларацій стосовно отримувача товару, а саме фірми "Enronecuador" / Республіка Еквадор / - ДПІ в м. Івано-Франківську вказувала на те, що згідно повідомлення Національного центрального бюро Інтерполу в Республіці Еквадор, отриманого на запит Національного центрального бюро Інтерполу в Україні, вказана фірма зареєстрована 25.04.2000 р., значиться в категорії "не активна" з відсутністю звітності за 2000 – 2002 роки та видачі титулів за 2001, 2002, 2003 роки.

Зазначене повідомлення залучено до матеріалів справи, однак будь-якої оцінки суд йому не дав / а.а.с. 129-133, т. 1 /.

Не дав суд ніякої оцінки і наданим ДПІ доказам на підтвердження доводів про невідповідність даних, внесених в графу 31 вантажних митних декларацій щодо товару, який експортується, а саме: листам Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України від 17.11.2003 р. та від 02.12.2003 р., листу компанії "DowEuropeS.A." від 25.09.2003 р. на запит УПМ ДПА у м. Києві, згідно яких технологічний регламент виробництва сорбенту спеціального призначення "Сорбокаст", пред’явлений для митного оформлення вантажу, не відповідає технічним умовам ТУ У 24.6-32043037.001-2002, а зазначений як використаний в якості основної сировини в процесі виготовлення сорбенту аніоніт "DowexAWM1" не вироблявся, на територію України не ввозився, гігієнічний висновок на нього Міністерством охорони здоров’я України не видавався / а.а.с. 124 -128. т. 1 /.

Разом з тим, правильна оцінка наданих ДПІ доказів має суттєве значення для встановлення дійсних обставин щодо здійснення позивачем в грудні 2002 року. січні, лютому 2003 року операцій з продажу на експорт товару, а відтак для висновку щодо наявності у нього законних підстав для оподаткування за нульовою ставкою задекларованих за ці звітні податкові періоди обсяги продаж.

Відповідно до положень пункту 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" продаж товарів передбачає перехід права власності на товар від продавця до покупця, що в свою чергу презумує наявність покупця як конкретної особи, що вчиняє відповідні дії, що свідчать про намір придбати товар, а також наявність певного товару, який відповідає визначеним учасниками операції з продажу якісним та кількісним характеристикам.

Без наявності хоча б одного з обов’язкових учасників операції з продажу товару чи товару, визначеного як об’єкт продажу, операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів в податковому обліку, не дивлячись на документальне оформлення операції.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права як такі, що не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 КАС України межі касаційного перегляду справи, відповідно до частин 2 та 5 ст. 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені чинним процесуальним законодавством засоби для забезпечення з’ясування всіх обставин у справі, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського судувід 30.03.2005р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2004 р.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.