К-36093/06 Про визнання договору недійсним та стягнення коштів в доход держави - 17.04.2008 Прийняття

У березні 2006 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси звернулось до суду з позовом до ПП "Торгмортранс", ПП "Зодіак-КМ" про визнання угоди від 02 січня 2003 року недійсною з підстав її укладення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, стягнення з ПП "Торгмортранс" на користь держави вартість отриманого ним товару за угодою від 02 січня 2003 року в сумі 10701, 71 грн., з ПП "Зодіак-КМ" на користь ПП "Торгмортранс" суми грошових коштів в розмірі 10701, 71 грн., що були сплачені останнім на користь ПП "Зодіак-КМ" за угодою від 02 січня 2003 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 серпня 2006 року позов задоволено.

Визнано договір від 02 січня 2003 року, укладений між ПП "Торгмортранс" та ПП "Зодіак-КМ", недійсним.

Стягнуто з ПП "Торгмортранс" на користь держави 10701, 71 грн. вартості отриманого товару по договору від 02 січня 2003 року.

Стягнуто з ПП "Зодіак-КМ" на користь ПП "Торгмортранс" суму грошових коштів в сумі 10701, 71 грн., що були сплачені останнім ПП "Зодіак-КМ" по договору від 02 січня 2003 року.

Стягнуто з ПП "Зодіак-КМ" до Державного бюджету України державне мито в сумі 85, 00 грн., на користь ДП "Судовий інформаційний центр" витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118, 00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року рішення господарського суду Одеської області від 17 серпня 2006 року скасовано, в позові відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильну правову оцінку обставин справи судом апеляційної інстанції, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 17 серпня 2006 року.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП "Торгмортранс", посилаючись на те, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року є законною та справедливою, просить залишити касаційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року – без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача 1, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

02 січня 2003 року між ПП "Торгмортранс" та ПП "Зодіак-КМ" було укладено договір купівлі – продажу товарів в асортименті по договірним цінам.

Згідно умов цього договору ПП "Торгмортранс" сплатило на користь ПП "Зодіак-КМ" суму в розмірі 10701, 71 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 27 березня 2003 року № 30 та від 28 березня 2003 року № 35, банківськими виписками руху грошових коштів на рахунку ПП "Торгмортранс", а ПП "Зодіак-КМ" передало ПП "Торгмортранс" продукти харчування згідно накладних від 03 січня 2003 року, 18 січня 2003 року, 03 лютого 2003 року, 24 лютого 2003 року, 03 березня 2003 року, 04 березня 2003 року та 11 березня 2003 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2003 року визнано недійсними з моменту державної реєстрації, а саме: з 19 вересня 2002 року установчі документи ПП "Зодіак-КМ" (статут, рішення власника про створення підприємства), свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Зодіак-КМ" від 19 вересня 2002 року. Також визнано недійсним реєстрацію ПП "Зодіак-КМ" в якості платника податку на додану вартість та свідоцтво № 35604161 про реєстрацію ПП "Зодіак-КМ" в якості платника податку на додану вартість з 15 жовтня 2002 року. Крім того, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2003 року були визнані недійсними фінансово – господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку з моменту державної реєстрації ПП "Зодіак-КМ".

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ПП "Зодіак-КМ" за наслідками виконання договору від 02 січня 2003 року податки не сплатило, а тому, укладаючи договір від 02 січня 2003 року, діяло з метою приховування отриманого за договором прибутку від оподаткування, тобто з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2003 року не може підтверджуватись те, що, укладаючи договір від 02 січня 2003 року, ПП "Зодіак-КМ" діяло з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а сам факт скасування державної реєстрації не спричинив недійсності договору від 02 січня 2003 року, укладеного до моменту виключення із державного реєстру. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на те, що правовою підставою позову була ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, який втратив чинності 01 січня 2004 року.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було заявлено позов на підставі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, який втратив чинності 01 січня 2004 року. Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинність 1 січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР.

Разом з тим, такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов’язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України (436-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Таким чином, санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому в будь-якому випадку для застосування зазначених санкцій необхідно встановити наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, хоча б у однієї сторони угоди.

В той же час, наявність умислу не може бути підтверджена рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2003 року, оскільки наявність протиправного умислу при укладенні договору від 02 січня 2003 року не була предметом дослідження в даній справі. Рішення районного суду не звільняло суд першої інстанції від обов’язку встановлення наявності умислу підприємства на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставі рішення суду мало бути здійснення ліквідаційної процедури у відповідності з вимогами законодавства. Сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його державної реєстрації та свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було доведено те, що договір від 02 січня 2003 року був укладений ПП "Зодіак-КМ" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому колегія суддів зазначає, що санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Суворовському районі м. Одеси підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.