Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Бившевої Л.І.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2005 р.

у справі № 32/496

за позовом Державного науково-виробничого підприємства "Дельта"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2004 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2005 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 12.11.2003 р. № 0001072612/0/13685815. Стягнуто з ДПІ у Святошинському районі м. Києва на користь Державного науково-виробничого підприємства "Дельта" 203 грн. судових витрат.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Посилається на порушення норм матеріального права: п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та процесуального права: ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Вважає, що ДНВП "Дельта" неправомірно включило до складу валових витрат суми за господарською операцією з ПП "Три Т", оскільки дані витрати не підтверджені розрахунковими документами. Розрахункові документи визнані недійсними у судовому порядку з моменту їх складання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Актом позапланової зустрічної документальної перевірки від 11.11.2003 р. № 47/26-08/13685815 зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у віднесенні до складу валових витрат витрати, пов’язані з придбанням товарів у ПП "Три Т", без документального на те підтвердження, оскільки документи (накладна) визнані недійсними рішенням Святошинського районного суду від 24.01.2003 р. № 2/606.

На підставі акту перевірки видане податкове повідомлення-рішення від 12.11.2003 р. №0001072612/0/13685815 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 9930,00 грн., в тому числі 6620,00 грн. основного платежу та 3310,00 грн. штрафних санкцій.

В результаті ретельного дослідження обставин у справі щодо реальності здійснення позивачем з ПП "Три Т" господарської операції за якої позивачем були понесені витрати зі сплати вартості придбаного товару, які за приписами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відносяться до складу валових витрат, суди дійшли правильного висновку про наявність документального підтвердження валових витрат, і, відповідно, відсутність з боку позивача порушень п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону. Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлена наявність у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме: договір, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку.

Визнання недійсними розрахункових документів після того, як була здійснена господарська операція і сформовані валові витрати на підставі таких розрахункових документів, не може бути підставою для висновку про неправомірність формування платником податку валових витрат з понесених ним витрат як компенсацію вартості придбаних товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та відповідно, висновку про заниження таким платком податкових зобов’язань з податку на прибуток, оскільки це призводить до застосування до платника негативних наслідків за певні допущені порушення його контрагентом законодавства при реєстрації його як суб’єкта підприємницької діяльності тощо, що не ґрунтується на приписах законодавства.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських відносин та дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства, сторона такої угоди не наділена повноваженнями давати правову оцінку таким документам та певним діям контрагента, і при формуванні валових витрат зобов’язана керуватися виключно вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не може погодитися з доводами податкової інспекції, викладеними у касаційній скарзі, у зв’язку з чим не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.