Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не з’явились;

відповідача 1: КисельоваР.Л.;

відповідача 2: не з’явились

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2005р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2006р.

у справі №13/222-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомплект"

до 1.Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

2.Відділення державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова

про стягнення 86204,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокомплект" (далі по тексту – позивач, ТОВ "Технокомплект") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі по тексту – відповідач 1, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) та Відділення державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова (далі по тексту – відповідач 2, ВДК) про стягнення 86204,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2005р. у справі №13/222-05 (суддя Водолажська Н.С.), яке залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2006р. (головуючий суддя – Карбань І.С., судді Бабакова Л.М., Шутенко І.А.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Технокомплект" податок на додану вартість у розмірі 84524,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2005р. та ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2006р. у справі №13/222-05, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.06.2004р. ТОВ "Технокомплект" у встановленому чинним на час виникнення спірних правовідносин порядку подано до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2004р., в якій вказало суму бюджетного відшкодування у розмірі 86781,00 грн. і визначило напрямок такого відшкодування – шляхом перерахування на банківський рахунок протягом 30 календарних днів з дати подання цієї декларації суми у розмірі 60781,00 грн. та після погашення податкових зобов’язань платника податків протягом трьох наступних звітних періодів – 25793,00 грн. Відповідно до вимог п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" до декларації за травень 2004р. платником додано розрахунок експортного відшкодування, в якому визначено сума бюджетного відшкодування у розмірі 60781,00 грн.

Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що право на отримання відшкодування у позивача виникло з 01.10.2004р., після погашення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за червень-серпень 2004р.

Актом ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова "Про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Технокомплект" (код 30427500) за період з 01.04.2004р. по 01.06.2004р." від 09.12.2004р. №598/235/30427500 (далі по тексту – Акт перевірки) підтверджено правомірність заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість в податковій декларації за травень 2004р. по експортним операціям у розмірі 60781,00 грн. та по іншим операціям у розмірі 25423,00 грн.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що до органів податкової служби за місцем знаходження контрагентів позивача направлені запити на проведення зустрічних перевірок щодо з’ясування фактичного включення ними сум податку на додану вартість в розрахунок податкового зобов’язання та сплати до Державного бюджету України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що такі запити направлені на суму податку на додану варітьсь у розмірі 51 840,99 грн., з яких підтверджено зустрічними перевірками сума у розмірі 22363,99 грн., не підтверджена – 1680,00 грн., на суму у розмірі 1079,00 грн. відмовлено у проведенні перевірки, а по решті запитів відповіді не отримано.

Предметом касаційного розгляду є сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, надмірна сплата якого контрагентами по ланцюгу постачання, на думку відповідача 1, не підтверджена результатами зустрічних перевірок, які направлені під час проведення зазначеної перевірки.

Поряд з цим, судова колегія звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено фактичне виконання ТОВ "Технокомплект" всіх передбачених чинним на час виникнення спірних правовідносин умов для отримання відшкодування сум податку на додану вартість та наявність документального підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2005р. та ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2006р. у справі №13/222-05 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2006р. у справі №13/222-05 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2006р. у справі №13/222-05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.