К-11679/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про недотримання валютного законодавства - 16.04.2008 Прийняття

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся за юридичною та фактичною адресою, які є в матеріалах справи, інформації про зміну адреси суду не надано. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку дотримання позивачем вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.04.1999 по 01.04.2002, за результатами якої складено акт №450/2215/23-2 від 29.07.2002.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", невірно визначена база оподаткування по податку на додану вартість при здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій, що розраховується виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче за звичайні ціни. Позивач проводив товарообмінні (бартерні) операції за цінами нижчими за звичайні, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 6407,00 грн. Для визначення звичайної ціни на молоко згущене, масло "Селянське", вафельні стаканчики відповідачем взята цінова інформація, надана Торгово-промисловою палатою України.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №1050/2302/0 від 01.08.2002, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 23209,00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 2051,00 грн., а всього 25260,00 грн.

Відповідно до п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Звичайна ціна, відповідно до п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - це ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов’язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності. У разі виникнення підставі для висновків щодо правомірності визначення рівня звичайних цін платником податку за результатами документальних перевірок, податкові органи мають право звернутися із запитом, а платник податк у зобов’язаний за таким запитом надати обґрунтування рівня таких цін.

При проведенні перевірки позивача для визначення бази оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операцій з продажу молока згущеного, вафельних стаканчиків та масла "Селянське" для визначення звичайної ціни відповідачем використано лист Торгово-промислової палати України №221492 від 15.07.2002.

Відповідно до ст.13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Статистична діяльність в Україні регулюється Законом України "Про державну статистику" (2614-12) .

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики є Державний комітет статистики України, який згідно з Положенням про Державний комітет статистики України організовує статистичні спостереження за динамікою цін і тарифів на товари (продукцію) і послуги, здійснює розрахунки індексу інфляції, паритетності цін на сільськогосподарську продукцію і продукцію та послуги інших галузей економіки.

Торгово-промислова палата, згідно Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (671/97-ВР) , є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об’єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, які зареєстровані як підприємці, та їх об’єднання. Одним із завдано торгово-промислових палат є надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодавством.

Збирання та аналіз статистичних даних та надання на їх основі інформації, обов’язкової для застосування державними органами, в тому числі в цілях оподаткування, Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" (671/97-ВР) до компетенції, функцій та обов’язків чи прав торгово-промислових палат не віднесено.

Відповідачем не надано доказів виконання вимог пп.1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

У той час, як позивачем, на виконання вимог п.4.2.3 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", доведено відсутність у Державного комітету статистики інформації щодо середніх цін у період 1999-2001 р.р. на реалізований ним товар, а саме молоко згущене, масло "Селянське", вафельний стаканчик.

Враховуючи викладене, висновки суду про визначення відповідачем податкових зобов’язань позивача на підставі даних некомпетентного органу та у спосіб, не передбачений нормативними актами, є правильними.

Крім того, у справі встановлено, що позивач 20.06.1999 подав до митниці попередню декларацію №0010-10000/9/075762 на ввезення фольги, кашированої папером, за контрактом IF 01 від 08.06.1999, та 30.06.1999 сплатив ПДВ на імпорт фольги у сумі 16802,00 грн. Київській митниці разом з іншими митними платежами (платіжне доручення №424 від 29.06.1999).

Відповідно до ст.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку внесення податку на додану вартість до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України" податок на додану вартість під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України сплачується його платниками відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) за ставками, що діють на день оформлення вантажної митної декларації, одночасно із сплатою мита та митних зборів (до або на день подання вантажної митної декларації для митного оформлення).

Згідно з п.1.8 Наказу Державної митної служби від 27.11.1997 № 595 "Про затвердження порядку контролю митними органами за справлянням та перерахуванням податку на додану вартість до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України" (z0565-97) ВМД не може бути оформлена до того, як відповідні суми коштів надійдуть на депозитний рахунок митної установи. Платники ПДВ на товари, що імпортуються в Україну, перераховують кошти у вигляді попередньої оплати на депозитні рахунки митних установ, крім випадків, якщо як засіб платежу застосовується податковий вексель.

Таким чином, митне оформлення ВМД відбувається тільки після сплати ПДВ, а сплата податку відбувається до або на день подання ВМД для митного оформлення.

Відповідно до пп.7.3.6 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов’язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Згідно з пп.7.5.2 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) – дата сплати податку по податкових зобов’язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що позивачем сплачені податкові зобов’язання при імпорті товару у червні 1999 року за попередньою декларацією №0010-10000/9/075762 від 20.06.1999 на підставі платіжного доручення № 424 від 29.06.1999, дійшли вірного висновку про правомірне віднесення відповідної суми до податкового кредиту саме за червень 1999 року.

Судова колегія не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки податкова декларація з податку на додану вартість за червень 1999 року подана позивачем 20.07.1999, то відповідач мав право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків, відповідно до пп.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не пізніше 19.07.2002, а, отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.08.2002 прийнято поза межами встановлених чинним законодавством строків. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-III (2181-14) набрав чинності з 01.04.2001 року за винятком статті 18, статей 6, 8, 9, 14, пункту 4.3 статті 4, статті 10 цього закону.

За відсутності зворотної дії в часі законів, застосування судами ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є помилковим.

Однак, враховуючи, що позовна вимога в цій частині була розглянута по суті, і зазначені висновки суду не вплинули на правильність прийнятих у справі рішень, судова колегія вважає за необхідне виключити їх з мотивувальної частини рішень.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 та рішення Господарського суду м.Києва від 03.03.2005 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.