К-10379/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - 16.04.2008 Прийняття

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2005р. позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000390840/3/19701 від 04.09.2003 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську було задоволено. Стягнуто з СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Арсенал" та МКП "Єдність" придбали у позивача товари і розрахувались за них векселем. Фактично відбулась операція з обміну товарами. Вексель виступав у якості товару і не виступав у якості боргового зобов’язання, необхідності в його оплаті у позивача не було. Операції по векселям позивача з ТОВ "Арсенал" та МКП "Єдність" не підпадають під дію п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Посилаючись на положення абз. 2 п. 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" № 857/98 від 07.08.1998 р. (857/98) , п. 1.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.3 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та виходячи із змісту листа Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності № 06-10/589 від 19.11.2002 р. суд робить висновок, що віднесення позивачем суми нарахованого у листопаді та грудні 2001 року податку на додану вартість за отриманими векселями до податкового кредиту у зв’язку з проведенням заліку зустрічних вимог відповідає чинному законодавству. Також зазначає про неоднозначне тлумачення норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо використання векселів, у зв’язку з чим, на думку суду, податкова інспекція при складанні акту перевірки мала враховувати положення п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2005 р. скасовано. У позові відмовлено. Стягнуто з ДП "Придніпровська залізниця" на користь державного бюджету 42,5 0 грн. держмита за апеляційною скаргою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що проведені ДП "Придніпровська залізниця" з ТОВ "Арсенал" та МКП "Єдність" заліки взаємних вимог не відповідають положенням цивільного законодавства, яке було чинним на час їх проведення, зокрема ст. 217 ЦК УРСР, у зв’язку з чим зазначені операції як заліки не належать до бартерних операцій, поняття яких визначено у п. 1.19. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки для здійснення заліку необхідно, у тому числі, щоб вимоги були зустрічними, тобто такими, які випливають з двох різних зобов’язань між двома сторонами з метою щоб та, яка є боржником однієї, стала кредитором однієї. Тому включення до складу податкового кредиту у листопаді та грудні 2001 року податку на додану вартість у сумах 1000000,00 грн. та 2005336,18 грн. є неправомірним. Чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями, але при цьому послідовну передачу векселя слід вважати перерваною, і у разі, якщо на векселі відсутній індосамент, у такому випадку питання щодо стягнення заборгованості за векселем та визначенням його статусу регулюються нормами цивільного законодавства, оскільки в таких випадках вексель втрачає свою силу і набуває статусу боргового документу. Також суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції не містить найменування, номеру, дати видання акту, який визнано недійсним, що суперечить вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

ДП "Придніпровська залізниця" подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 1.6, п. 1.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , абз. 2 п. 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998 р. № 857/98 (857/98) , п. 1.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та процесуального права: ст.ст. 34, 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України. Наголошує на тому, що вексель в операціях з придбання ТОВ "Арсенал" та МКП "Єдність" у ДП "Придніпровська залізниця" товарів та здійснення за них розрахунків векселем, виступав у якості товару, а не у якості боргового зобов’язання, необхідності в його оплаті у позивача не було. Тому такі операції не підпадають під дію п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", а підпадають під визначення "бартерної операції", яке міститься у п. 1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , і підлягають оподаткування податком на додано вартість на загальних підставах, що передбачено абз. 2 п. 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998 р. № 857/98 (857/98) . Зазначає про відсутність у податкової інспекції підстав для проведення перевірки, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, що не було враховано судом апеляційної інстанції. При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції вийшов за межі предмету спору, визнавши протоколи проведення взаємозаліків залізниці з підприємствами такими, що не відповідають нормам цивільного законодавства. Вважає також, що судом апеляційної інстанції рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу, що є підставою для скасування рішення згідно із ст. - 111-10 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0000390840/3/19701 від 04.09.2003 р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 4508004,00грн., в тому числі 3005336,00 грн. основного платежу та 1502668 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийнято на підставі акту № 011840 від 29.04.2003 р. позапланової перевірки підприємства з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Концепт", ТОВ "Арсенал" та МКП "Єдність", яким зафіксовано порушення позивачем приписів п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 12 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткування" від 07.08.1998 р. № 857 (857/98) , яке полягало у необґрунтованому віднесенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 3005336,00 грн. за вексельними операціями, у тому числі у листопаді 2001 року у розмірі 1000000,00 грн. та у грудні 2001 року у розмірі 2005336, 00 грн.

- 20.11.2001 р. на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № ПР/НФ-01-69/НЮ-1545/171/2011 ДП "Придніпровська залізниця" придбало у ТОВ "Концепт" простий вексель за пред’явленням № 65305965493719, емітований ТОВ "Концепт", номінальною вартістю 5000000 грн. (без ПДВ), що був переданий за актом прийому-передачі векселя від 20.11.2001 р.

- 21.11.2001 р. на підставі угоди № НХО-01-311ПР/НХ-01-331/НЮ-1461 ДП "Придніпровська залізниця" придбало у ТОВ "Концепт" товар на загальну суму 6000000 грн., у т. ч. ПДВ 1000000 грн. (податкова накладна № 157 від 27.11.2001 р.). Дані суми знайшли відображення у складі валових витрат та податкового кредиту позивача;

згідно із протоколом про залік взаємних вимог від 27.11.2001 р. ДП "Придніпровська залізниця" передало ТОВ "Концепт" емітований останнім вексель на 5000000 грн. як оплату за товар за договором від 21.11.2001 р. Залишок суми - 950000 грн. ДП "Придніпровська залізниця" перерахувало живими коштами на рахунок ТОВ "Концепт" (платіжне доручення № 282 від 05.12.2001 р., №298 від 06.12.2001р.).

- 27.11.2001 р. за договором № ПР/НХ-01-312/НЮ-1090 дч НХО-01-312 ДП "Придніпровська залізниця" поставила придбаний у ТОВ "Концепт" товар ТОВ "Арсенал" на суму 6050008 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 1008334,74 грн.;

протоколом про залік взаємних вимог від 27.11.2001 р. ДП "Придніпровська залізниця та ТОВ "Арсенал" визначено, що на підставі п.12 Указу Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні" № 857 від 07.08.1998 р. (857/98) , товари, які мають нульову ставку по ПДВ при бартерних операціях обліковуються за повною ставкою податку. Тобто, при цій операції вексель виступає товаром (податкова накладна № 157 від 27.11.2001 р. на загальну суму 6000000 грн., у т. ч. ПДВ 1000000 грн.). Заборгованість перед ДП "Придніпровська залізниця" у сумі 50008,46 грн. ТОВ "Арсенал" погасило живими коштами.

ДП "Придніпровська залізниця" включила до складу податкового кредиту у листопаді 2002 року суму податку на додану вартість у розмірі 1000000 грн. з придбання векселя.

- 24.12.2001 р. на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №ІІР/НФ-01-87/НЮ-1727/171/2011 ДП "Придніпровська залізниця" придбало у МКП "Єдність" простий вексель за пред’явленням №65306663594545, імітований ТОВ "Концепт", вартістю 10026680,90 грн. (без ПДВ), що був переданий покупцеві актом прийому-передачі векселя від 24.12.2001 р.

- 21.12.2001 р. на підставі угоди за № НХО-01-336 ПР/НХ-01-

336/НЮ-1725 ДП "Придніпровська залізниця" придбала у ТОВ "Концепт" товар на загальну суму 11973360,74 грн., у т.ч. ПДВ 1995560,12 грн. (податкова накладна № 3562 від 28.12.2001 р.);

згідно із протоколом про залік взаємних вимог ДП "Придніпровська залізниця" передала ТОВ "Концепт" вексель останнього на 10026680,9 грн. як оплату вищевказаного товару. 900 000 грн. боргу ДП "Придніпровська залізниця" перерахувала живими коштами на рахунок ТОВ "Концепт" (платіжні (доручення № 15 від 08.01.2002 р., № 298 від 09.01.2002 р.).

246494,27 грн. боргу згідно із договором про уступку права вимоги №НХ-01-338ПР/НХ-1-331/НЮ-1726 від 28.12.2001 р. ДП "Придніпровська залізниця" передала право вимагати замість себе ТОВ "Концепт" від підприємств належного виконання наступних зобов’язань: 246608 грн.

100000 грн. заборгованості ДП "Придніпровська залізниця" закрила векселем ДП "Токівського гранітного кар’єру" номінальною вартістю 100000грн., який продало ТОВ "Концепт" за договором купівлі-продажу від 29.11.2001р. № 77 (акт прийому-передачі від 30.11.2001р.).

Заборгованість у сумі 750185,64 грн. перед ТОВ "Концепт" ДП "Придніпровська залізниця" перерахувала живими коштами.

- На підставі договору № НХО-01-312 ПР/НХ-01-312/НЮ-1090 ДП "Придніпровська залізниця" продало МКП "Єдність" придбаний у ТОВ "Концепт" товар на суму 12032017,08 грн., у т. ч. ПДВ 2005336,18 грн. (податкова накладна № 3562 від 28.12.2001 р.);

протоколом про взаємозалік вимог між ДП "Придніпровська залізниця та МКП "Єдність" визначено, що на підставі п.12 Указу Президента від 07.08.1998р. №857 (857/98) товари, які мають нульову ставку по ПДВ при бартерних операціях обліковуються за повною ставкою. Тобто, за цією операцією вексель виступає товаром (податкова накладна № 591 від 28.12.2001 р. на загальну суму

12032017,08 грн., у т.ч. ПДВ 2005366,18 грн.

ДП "Придніпровська залізниця" включила у грудні 2001 року до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 2005336,18 грн. з придбання векселя.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається ДП "Придніпровська залізниця" у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, визначений Уніфікованим законом про переказні та прості векселі (995_009) (Закон запроваджений Женевською конвенцією 1930 року, який є частиною законодавства України про обіг векселів з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції) порядок передачі векселів не передбачає їх відчуження шляхом здійснення цивільно-правових угод, зокрема купівлі-продажу, однак чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями, тобто векселя можуть виступати у якості товару, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п. 1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (334/94-ВР) ).

Відповідно до п. 1.19. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Здійснення розрахунків векселями може бути ознакою бартерної операції, але тільки з огляду на нижченаведене.

Об’єктом "бартеру" (товарного обміну) є виключно товар, обмін яким здійснюється суб’єктами господарської операції. Отже, для того, щоб об’єктом "бартеру" (товарного обміну) був вексель, необхідно щоб він виступав у якості товару.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, у даному випадку не можна визнати господарські операції, по яким позивачем був сформований спірний податковий кредит, "бартером" (товарообмінними операціями), оскільки простий вексель при розрахунках ТОВ "Арсенал" та МКП "Єдність" з позивачем не був товаром, а виступив виключно як цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити визначену суму грошей векселедержателю, у даному випадку за поставлений за договором товар.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.12.2002 р. № 364-IV (364-15) ) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за векселем. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Судом апеляційної інстанції була встановлена відсутність фактів передачі векселів шляхом індосаменту (передавальний запис, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи (ст. 1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991 р. № 1201-XII ), що також свідчить про наявність у векселя у даних господарських операціях статусу боргового документу, а не статусу товару, який придбавався платником для використання у власній господарській діяльності, вартість якого відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), що є безумовною умовою для включення до складу податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) у звітному періоді.

Достовірно встановивши факт відсутності на момент підписання "протоколів взаємозаліків" у ДП "Дніпровська залізниця" зобов’язань перед ТОВ "Арсенал" та МКП "Єдність", які б зумовили у цих сторін виникнення зустрічних однорідних вимог, тобто відсутність у ДП "Дніпровська залізниця" перед ТОВ "Арсенал" та МКП "Єдність" зобов’язань зі сплати грошових сум у розмірах 6000000 грн. та 12032017 грн. відповідно, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність таких заліків приписам ст. 217 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час виникнення спірних відносин), зокрема відсутність зустрічних однорідних вимог, за умови зарахування яких зобов’язання зі сплати коштів за товар мали бути припиненими.

З огляду на викладене, доводи ДП "Придніпровська залізниця", викладені у касаційній скарзі стосовно того, що між ДП "Дніпровська залізниця" та ТОВ "Арсенал", МКП Єдність" відбулися окремі господарські операції із товарно-матеріальними цінностями та векселями у вигляді проведення заліку зустрічних вимог, які підпадають під визначення "бартеру", і за якими, на думку підприємства, правомірно сформований податковий кредит, суд касаційної інстанції визнає такими, що не узгоджуються із встановленими у справі обставинам.

Порушень норм процесуального права, на які посилається ДП "Придніпровська залізниця" у касаційній скарзі, зокрема прийняття рішення судом апеляційної інстанції не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу, суд касаційної інстанції не вбачає. Згідно з ухвалою від 02.06.2005р. розгляд справи було відкладено на 23.06.2005р., тобто 23.06.2005р. розгляд справи почався спочатку, що також підтверджується протоколом судового засідання від 23.06.2005 р., і рішення від 23.06.2005 р. було прийнято тими ж самими суддями, які здійснили розгляд справи.