9/530 Про визнання незаконними та скасування акта та рішення - 06.11.2008 Прийняття

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва із позовними вимогами про визнання незаконними та скасування Акту № 761 від 09.07.2008 р. рішення № 1673 від 09.07.2008 р., вимоги № ю955 від 09.07.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані акт та рішення Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва є незаконними, суперечать чинному законодавству України, зокрема, Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року N 727/98 (727/98) , оскільки позивач є суб’єктом спрощеної системи оподаткування.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки його оскаржувані рішення прийняті у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 9 липня 2003 року N 1058-IV (1058-15) та законодавством про пенсійне страхування, оскільки позивачем порушено положенням останніх.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

За результатами перевірки УПФУ у Святошинському районі міста Києва складено Акт перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2008 р. за № 761, яким донараховано своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків в сумі 154682,87 грн., при цьому перевіркою встановлено, що станом на 20.06.2008 р. сума простроченої заборгованості із сплати страхових внесків (зборів) за платником становить 124698,62 грн.

На підставі вказаного Акту Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 09.07.2008 р. № 1673, яким застосовано до позивача фінансові санкції у розмірі 127149,29 грн.

Вимогою про сплату боргу № ю.955 від 09.07.2008 р. УПФУ у Святошинському районі міста Києва вимагає у ПП "ГІС Телеком"сплатити недоїмку зі страхових внесків у розмірі 124 698,62 грн.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування акту перевірки № 761 від 09.07.2008 р суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з підстав, зазначених нижче.

Пунктом 3 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"визначено, що страхувальник зобов'язаний допускати посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок.

Положеннями статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлено: виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок, застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом (1058-15) , порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Законом України "Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування"від 21 травня 1999 року N 700-XIV (700-14) встановлено, що органи Пенсійного фонду України стосовно сплати та цільового використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, в порядку, визначеному законодавством України.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 р. N 6-5 (z0359-03) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 травня 2003 р. за N 359/7680 (z0359-03) , розробленим відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування" (700-14) з урахуванням Указу Президента України від 23.07.98 N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (817/98) , Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 N 16-6 (z0998-01) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 за N 998/6189 (z0998-01) , встановлено, що перевірка фінансово-господарської діяльності платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування щодо сплати та цільового використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування може бути плановою, позаплановою або зустрічною.

За результатами перевірки складається акт довільної форми у двох примірниках, який підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером платника, а за їх відсутності - особами, що їх заміщують, або фізичною особою, яка використовує працю найманих працівників.

Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 (z0064-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (z0064-04) , визначено, що перевірці підлягають документи за весь період з моменту проведення попередньої перевірки.

На виявлені під час перевірки суми коштів, на які платником не нараховувалися страхові внески, за актом перевірки страхові внески донараховуються виходячи з розміру, що діяв на день нарахування виплат (доходу), та застосовуються фінансові санкції, чинні на момент завершення перевірки, а винні посадові особи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

У разі порушення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування винні особи притягуються до адміністративної відповідальності згідно з Законом.

Аналізуючи законодавство України про пенсійне страхування та пояснення представників сторін, суд встановив, що перевірка позивача була плановою, проведена перший раз за 2008 рік, за результатами якої складено акт, який містить всі визначені Порядком вимоги.

Суд вважає необхідним зауважити, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Положеннями статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"визначено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

Відповідно до положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 (z0064-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663 (z0064-04) , у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу. При цьому складається рішення за встановленою формою.

За приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу). При цьому складається рішення за встановленою формою.

Підставою для прийняття такого рішення є акт документальної перевірки або акт звірки з органами податкової служби.

Отже, акт перевірки не є формою рішення, вимоги, яке в силу закону підлягає відповідному обов’язковому виконанню. Акт перевірки є формою фіксації органами пенсійного фонду правопорушень або фактів їх відсутності з боку платника внесків, і є підставою для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, акт перевірки не є актом індивідуальної дії, обов’язковість виконання якого встановлена законом, за невиконання вимог якого передбачена відповідальність, не містить обов’язкових для виконання приписів, норм, в зв’язку з чим не може безпосередньо впливати на права та інтереси позивача на відміну від відповідного рішення, вимоги, обов’язковість виконання яких передбачена та забезпечена Законом (1058-15) . З огляду на це, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про визнання незаконними та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва № ю.955 від 09.07.2008 р. та рішення Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва від 09.07.2008 р. № 1673, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень, у порядку встановленому законом, із правомірним застосуванням положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , в зв’язку з чим задоволенню не підлягають на підставі наступного. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 9 липня 2003 року N 1058-IV (1058-15) розроблений відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом (1058-15) .

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (1058-15) .

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом (1058-15) , або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом (1058-15) визначаються:

· принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

· коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;

· перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки;

· порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків;

· стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"установлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"зазначено, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом (1058-15) , не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом (1058-15) , законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , яким разом із Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва.

Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом (1058-15) , закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону (1058-15) . Положення статті 6 зазначеного Указу (727/98) про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, суперечать Закону "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , регулюють інші (оподаткування) на відміну від останнього (загальнообов’язкового державного пенсійного страхування) питання, й, отже, не можуть бути застосовані до питань загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Отже, судом встановлено, що відповідач є платником внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на якого поширюються положення ст. 1 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування"та ст. 14 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону (1058-15) .

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до пункту 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1 (z0064-04) , обчислення страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, що визначаються відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.1. Інструкції (z0064-04) та відповідно до ст. 4 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування": 33.2 відсотки для суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднань, які використовують працю найманих працівників від суми фактичних витрат на оплату плати працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) . Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою чотири відсотки від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів.

Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування"із заробітної плати працівників підприємства проводиться утримання у розмірі 0,5 відсотків від об’єкта оподаткування, із заробітної плати або з частини заробітної плати, що не перевищує розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та 2 відсотки від об’єкта оподаткування, з частини заробітної плати в розмірі понад прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до пункту 8.1. Інструкції (z0064-04) № 21-1, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка).

Відповідно до ст. ст. 14, п. 6, 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"платники збору на обов’язкове пенсійне державне страхування зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до положень статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, судом встановлено про неможливість застосування до спірних правовідносин Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) в частині звільнення платника спрощеної системи оподаткування від сплати зборів на загальнообов’язкове пенсійне страхування, та необхідність застосування до них положень Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Оскільки, позивач нараховував внески до органів пенсійного фонду з мінімальної заробітної плати, а суми утримань проводилися з загальної суми фактичних витрат на оплату праці за період з грудня 2005 р. по травень 2008 р., при цьому сплата страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у встановленому порядку та розмірі є обов’язковою, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно донараховано суму страхових внесків у розмірі 124698,62 грн. Оскільки відповідачем донараховано суму страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а за таке донарахування на відповідача законом покладено обов’язок щодо застосування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про те, що рішення про застосування штрафних санкції є обґрунтованим та прийнятим за порушення пенсійного законодавства позивачем.

Зважаючи на всі викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню, оскільки положення пункту 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) про звільнення від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, суперечать Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) і не можуть бути застосовані.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№ 254 к/96-ВР від 28.06.1996 р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що відповідач діяв у відповідності до вищезазначених принципів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятим ним оскаржуваних рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, пояснення сторін, матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 69- 71, 158- 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом (2747-15) , якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.