Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого - судді Бутенка В. I.,

Суддів : Лиски Т. О.,

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Кіровоградського міського відділу внутрішніх справ та Управління внутрішніх справ України в Кіровоградській області про стягнення заборгованості по виплатах при звільненні, компенсації за затримку розрахунку та моральної шкоди, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 червня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з позовом до Кіровоградського міського відділу внутрішніх справ та Управління внутрішніх справ України в Кіровоградській області про стягнення заборгованості по виплатах при звільненні, компенсації за затримку розрахунку та моральної шкоди.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з УМВС України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1. 37645,25 грн. з належних звільненому працівнику сум, 14043 грн. - компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, 5000 - моральної шкоди, всього 56688,25 грн. В позові до Кіровоградського міського відділу внутрішніх справ відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 червня 2006 року апеляційна скарга УМВС України в Кіровоградській області задоволена. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2006 року в частині стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, а також в частині вказівки про негайне виконання скасовано. В частині позовних вимог про стягнення компенсації за затримку розрахунку та моральної шкоди відмовлено. В частині стягнутої на користь ОСОБА_1. 37645,25 грн. грошової допомоги та відмови в позові до Кіровоградського міськвідділу внутрішніх справ рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 червня 2006 року ОСОБА_1. ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обгрунтування доводів касаційної скарги позивач посилається на те, що нормами КАС України (2747-15) не регулюються відносини в сфері оплати праці, вихідної допомоги тощо, тому його позовні вимоги до Управління МВС України в Кіровоградській області повинні вирішуватися на підставі норм законодавства про працю та норм цивільно-процесуального законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) , призначення якого полягає у визначенні повноважень адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. звернувся з позовом до про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства (2747-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КАС України (2747-15) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа бо інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Розглядаючи справу, яка є публічно-правовим спором, по суті, суд першої інстанції 03 квітня 2006 року ухвалив рішення, керуючись нормами Цивільного процесуального суду України.

Переглядаючи дане рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції вірно відзначив, що місцевий суд необгрунтовано керувався нормами ЦПК і КЗпП, а даний спір необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що питання грошової допомоги, грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу працівників органів внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію" (565-12) , Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Вказані нормативно-правові акти регулюють виплату грошової допомоги працівникам органів внутрішніх справ, грошова виплата за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди - не передбачені.

В частині стягнення на користь ОСОБА_1. 37645,25 грн. грошової допомоги рішення суду відповідає Указу Президента України від 04.10.96 р. № 926 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (926/96) .

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 червня 2006 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .