К-13735/07 Про визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення коштів - Текст документа

22.02.2006 р. Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області (далі по тексту - позивач, ДПI у Києво-Святошинському районі) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигран" (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ "Вигран") та Приватного підприємства "ВIП-Електронікс" (далі по тексту - відповідач 2, ПП "ВIП-Електронікс"), в якому просить: 1) визнати договір купівлі-продажу від 01.10.2004 р. №ВВ-2, укладений між ТОВ "Вигран" та ПП "ВIП-Електронікс" на придбання продукції - контролерів управління універсальних чотирьох канальних АКУ-4 в кількості 1237 шт., вартістю за одиницю - 134 737,05 грн. (без ПДВ) на загальну суму 200 003 677,02 грн., в т.ч. податок на додану вартість 33 333 946,17 грн. недійсним з моменту його укладення; 2) стягнути в доход держави все отримане ТОВ "Вигран" - контролери управління універсальних чотирьох канальних АКУ-4 в кількості 1237 шт., вартістю за одиницю - 134 737,05 грн. (без податку на додану вартість) на загальну суму 200 003 677,02 грн.; 3) стягнути в доход держави все отримане ПП "ВIП-Електронікс" - грошові кошти у розмірі 200 003 677,02 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 06.09.2006 р. у справі №36-37/9а-06 (суддя Євграфова Є.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.05.2007 р. у справі №36-37/9а-06 (головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді Федорчук Р.В., Лобань О.I.) скасовано постанову Господарського суду Київської області від 06.09.2006р. у справі №36-37/9а-06; прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено; визнано недійсним договір від 01.10.2004 р. №ВВ-2, укладений між ТОВ "Вигран" та ПП "ВIП-Електронікс"; визнано недійсним договір від 01.11.2004 р. №ВВ-2/2, укладений між ТОВ "Вигран" та ПП "ВIП-Електронікс"; зобов'язано ТОВ "Вигран" повернути ПП "ВIП-Електронікс" все одержане за угодою від 01.10.2004 р. №ВВ-2 товар на суму 200 003 677,02 грн.; зобов'язати ТОВ "Вигран" повернути ПП "ВIП-Електронікс" все одержане за угодою від 01.11.2004 р. №ВВ-2/2 товар на суму 224 256 346,02 грн.; стягнуто з ПП "ВIП-Електронікс" в доход Державного бюджету України 424 260 023,04 грн.

ПП "ВIП-Електронікс" не погоджуючись з постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.05.2007 р. у справі №36-37/9а-06 звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Київської області від 06.09.2006 р. у справі №36-37/9а-06

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ПП "ВIП-Електронікс" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору від 01.10.2004 р. №ВВ-2, укладеного між ТОВ "Вигран" та ПП "ВIП-Електронікс" на придбання продукції - контролерів управління універсальних чотирьох канальних АКУ-4 в кількості 1237 шт., вартістю за одиницю - 134 737,05 грн. (без податку на додану вартість) на загальну суму 200 003 677,02 грн., в т.ч. податок на додану вартість 33 333 946,17 грн. недійсним з моменту його укладення, оскільки, на думку відповідача, дана угода укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, так як відповідач 2 укладаючи договір мав на меті приховування прибутків, отриманих від реалізації товару.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволення позовних вимог, виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається існування між відповідачами господарських правовідносин, які вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, факт приховування відповідачами доходів від оподаткування не встановлено, як не доведено наявність мети і умислу відповідачів на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ДПI у Києво-Святошинському районі, виходив з наявності в діях відповідачів мети і умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (436-15) , якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належн е з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (435-15) правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, зазначені в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність, а висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Частиною 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ДПI у Києво-Святошинському районі щодо визнання недійсним договору від 01.10.2004 р. №ВВ-2, укладеного між ТОВ "Вигран" та ПП "ВIП-Електронікс" на придбання продукції - контролерів управління універсальних чотирьох канальних АКУ-4 в кількості 1237 шт., вартістю за одиницю - 134 737,05 грн. (без податку на додану вартість) на загальну суму 200 003 677,02 грн., в т.ч. податок на додану вартість 33 333 946,17 грн.

В частині позовних вимог ДПI у Києво-Святошинському районі щодо застосування наслідків недійсності договорів згідно ст. 208 Господарського кодексу України (436-15) , а саме, стягнення в доход держави всього отриманого за угодою ТОВ "Вигран" - контролерів управління універсальних чотирьох канальних АКУ-4 в кількості 1237 шт., вартістю за одиницю - 134 737,05 грн. (без податку на додану вартість) на загальну суму 200 003 677,02 грн. та стягнення в доход держави всього отриманого за угодою ПП "ВIП-Електронікс" - грошових коштів у розмірі 200 003 677,02 грн. Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Так, за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (436-15) . За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (436-15) , передбачені нею санкції застосовує лише суд, що відповідає ст. 41 Конституції України (254к/96-ВР) , згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то судова колегія підтримує думку судів попередніх інстанцій про те, що вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України (436-15) .

З урахуванням викладеного, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (436-15) санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що днем порушення відповідачами установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності є дата укладення договору - 01.10.2004 р., а позов подано ДПI у Києво-Святошинському районі - 22.02.2006 р., тобто з пропуском річного строку встановленого ст. 250 Господарського кодексу України (436-15) для застосування санкцій, встановлених ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України (436-15) .

Таким чином, судом першої інстанції обгрунтовано не застосовано санкції, встановлені за виконання угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, однак з обгрунтуванням такого рішення погодитись не можна. Водночас, помилковість мотивів відмови у задоволенні позовних вимог не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення у цій частині. Зазначена правова позиція підтримується і Верховним судом України, зокрема у постанові від 25.09.2007 р. № 07/99.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.05.2007 р. у справі №36-37/9а-06 підлягає скасуванню в повному обсязі; постанова Господарського суду Київської області від 06.09.2006 р. у справі №36-37/9а-06 підлягає скасування в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною угоди між ТОВ "Вигран" та ПП "ВIП-Електронікс", а провадження в цій частині має бути закрито. В іншій частині позовних вимог постанова Господарського суду Київської області від 06.09.2006 р. у справі №36-37/9а-06 має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ВIП-Електронікс" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.05.2007 р. у справі №36-37/9а-06 задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.05.2007 р. у справі №36-37/9а-06 скасувати.

Постанову Господарського суду Київської області від 06.09.2006 р. у справі №36-37/9а-06 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання щодо визнання недійсним договору від 01.10.2004 р. №ВВ-2, укладеного між ТОВ "Вигран" та ПП "ВIП-Електронікс" на придбання продукції - контролерів управління універсальних чотирьох канальних АКУ-4 в кількості 1237 шт., вартістю за одиницю - 134 737,05 грн. (без податку на додану вартість) на загальну суму 200 003 677,02 грн., в т.ч. податок на додану вартість 33 333 946,17 грн.