Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не з’явились;

відповідача: не з’явились

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2005р.

у справі №А-14/308

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор"

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віктор" (далі по тексту – позивач, ТОВ "Віктор") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Галицькому районі) про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 23.07.2004р. №000013232/0/4111-233 та від 21.10.2004р. №000013232/1/6360/23.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2005р. у справі №А-14/308 (суддя Булка В.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено; визнано недійсними податкові повідомлення – рішення від 23.07.2004р. №000013232/0/4111-233 та від 21.10.2004р. №000013232/1/6360/23.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2005р. у справі №А-14/308 (головуючий суддя – Дубник О.П., судді Бобеляк О.М., Орищин Г.В.) скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2005р.; у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ТОВ "Віктор" не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2005р. у справі №А-14/308 звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ТОВ "Віктор" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.07.2004р. ДПІ у Галицькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення №000013232/0/41111-233, яким позивачу визначено сумою податкового зобов’язання штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11321,75 грн. за порушення вимог п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" – незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

21.10.2004р. ДПІ у Галицькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення №000013232/1/6360/23, яким позивачу визначено сумою податкового зобов’язання штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1700,00 грн. за порушення вимог п. 8 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" – нез’єднання реєстратора розрахункових операцій з пультом управління колонок по відпуску пального.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Віктор" виходив з того, що відповідачем при проведенні перевірки допущено процедурні порушення, а перевірку зроблено без наявності законних підстав.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з встановлення ним факту порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 та п. 8 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з судом апеляційної інстанції в частині фактичного порушення позивачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) звертає увагу на те, що Львівським апеляційним господарським судом не прийнято до уваги безпідставність визначення штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог цього Закону саме податковим зобов’язання, оскільки відповідно до положень преамбули, п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" податкове зобов’язання стосується лише сфери сплати встановлених законами України податків та зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити п. 2 резолютивної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2005р. у справі №А-14/308.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2005р. у справі №А-14/308 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2005р. у справі №А-14/308 змінити.

Викласти п. 2 резолютивної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2005р. у справі №А-14/308 в наступній редакції: "Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.01.2005р. скасувати частково. Визнати недійсними податкові повідомлення – рішення від 23.07.2004р. №000013232/0/4111-233 та від 21.10.2004р. №000013232/1/6360/23 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій сумою податкового зобов’язання. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити".

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.