Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.I.,

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5до Донецької міської ради, треті особи - ОСОБА_6., ОСОБА_7. про визнання неправомірним рішення ради за касаційною скаргою ОСОБА_5. на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 квітня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2005 року ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. у Ворошиловському районному суді м. Донецька пред'явили позов до Донецької міської ради про визнання неправомірним рішення ради.

ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. свої вимоги обгрунтовували наступним.

24 червня 2005 року Донецькою обласною радою було прийнято рішення № 20/1 "Про приведення тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до вимог дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" від 31 травня 2005 року", яким передбачалось підвищити у м. Донецьку тарифи з оплати комунальних послуг з 01 серпня 2005 року.

Це рішення, на їхню думку, порушує їхні права й свободи як громадян України і членів територіальної громади м. Донецька, оскільки ним незаконно з 01 серпня 2005 року змінені розміри тарифів на оплату комунальних послуг, зокрема, послуг з водопостачання та водовідведення, надання теплової та електричної енергії, утримання житла, вивозу сміття тощо, що мало призвести до збільшення витратної частини бюджетів їх сімей.

Крім того такі послуги мешканцям м. Донецька надаються неякісно, а нові тарифи внаслідок монопольного становища комунальних підприємств, які надають такі послуги, є необгрунтованими.

Згодом вони уточнили підстави позову й вказали на те, що Донецька міська рада перевищила свої повноваження, оскільки вона не має права регулювати тарифи на комунальні послуги.

ОСОБА_5. свої вимоги обгрунтовував тим, що спірне рішення суб'єктом владних повноважень прийнято з порушенням Закону України "Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема, без попереднього оприлюднення його проекту та аналізу регуляторного впливу.

Вважають, що вказане рішення не відповідає основним принципам державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що порушує їхні права, як членів територіальної громади, які гарантовані їм Конституцією та іншими законами України, а також право брати участь в місцевому самоврядуванні, на відкрите обговорення питань, пов'язаних з регулюванням тарифів на комунальні послуги, на отримання необхідної інформації про економічну обгрунтованість тарифів, їхню структуру, норми споживання та гарантії соціального захисту малозабезпечених громадян.

Просили скасувати вказане рішення Донецької міської ради від 24 червня 2005 року № 20/1 "Про приведення тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до вимог дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" від 31 травня 2005 року" як таке, що ухвалене з порушенням процедури його прийняття та є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2005 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 04 квітня 2006 року апеляційні скарги ОСОБА_2., його представника ОСОБА_1. та ОСОБА_5. залишено без задоволення.

ОСОБА_5. просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

24 червня 2005 року Донецькою обласною радою було прийнято рішення № 20/1 "Про приведення тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до вимог дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" від 31 травня 2005 року", яким передбачалось підвищити у м. Донецьку тарифи з оплати комунальних послуг з 01 серпня 2005 року.

Дане рішення суб'єктом оскарження прийнято з метою приведення у відповідність розмірів тарифів на комунальні послуги розмірам затрат комунальних підприємств у зв'язку з наданням населенню м. Донецька таких послуг.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво затверджуються органами місцевого самоврядування.

Крім того, як видно з матеріалів справи, аналіз регуляторного впливу проекту рішення проводився управлінням комунального господарства. Проект рішення був оприлюднений в газеті "Наш Дом +", яка є друкованим засобом масової інформації міської ради.

Також експертний висновок щодо регуляторного впливу проекту рішення надано постійною комісією міської ради з питань економічної й регуляторної політики, управління комунальною власністю і екології.

Згідно з висновком постійних комісій Донецької міської ради від 21 червня 2005 року проект рішення був схвалений на спільному засіданні комісій і запропоновано внести його на розгляд сесії міської ради.

Отже, спірне рішення Донецькою обласною радою прийнято у межах її компетенції та з дотриманням вимог чинного законодавства.

За таких обставин у судів не було підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суди повно та всебічно з'ясували обставини, зібраним у справі доказам надали належну правову оцінку.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то судові рішення слід залишити без зміни.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5 до Донецької міської ради, треті особи - ОСОБА_6., ОСОБА_7. про визнання неправомірним рішення ради - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.