ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2008 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:
Бим М.Є., Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2006 року у справі №42/517-05 за позовом управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова до Відділу культури Дергачівської районної державної адміністрації про стягнення суми, -
ВСТАНОВИЛА:
Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Відділу культури Дергачівської районної державної адміністрації, з позовом про стягнення 3434,34 грн. матеріальної шкоди, що була спричинена видачею недостовірної довідки про розмір заробітної плати гр. ОСОБА_1
Рішенням господарського суду Харківської області від 02 лютого 2006 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3434,34 грн.; в доход державного бюджету України - 102,00 грн. державного мита; на користь ДП "Судовий інформаційний центр" - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано. Стягнуто з відповідача на користь позивача надлишково виплачену пенсію гр.. ОСОБА_1 в сумі 1717,17грн та судові витрати, в іншій частині позову відмовлено.
В касаційній УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова просить суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанцій, як законне та обґрунтоване, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
В запереченнях на касаційну скаргу Відділ культури Дергачівської районної державної адміністрації просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції, як законну та обґрунтовану, без змін.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що пенсіонеру ОСОБА_1, який працював у відділі культури Дергачівської районної державної адміністрації на посаді помічника кіномеханіка відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15)
на підставі довідки відповідача про заробітну плату № 25 від 18.03.2004 року за період роботи з 01.01.1989р. по 31.12.1993р.була призначена пенсія з 29 березня 2004 року у розмірі 692,68 грн. на місяць.
Загальна сума виплаченої пенсії за період з 29.03.2004 року по 30.09.2004 року складає 4231,65 грн.
Позивачем 07.10.2005 року була проведена зустрічна перевірка правильності виданої довідки про заробітну плату, за результатами якої було встановлено розбіжності між сумою по виданій довідці та особовими рахунками по заробітній платі ОСОБА_1про що складено відповідний акт.
Внаслідок видання невірної довідки гр .ОСОБА_1 управлінню Пенсійного фонду у Дзержинському р-ні було нанесено матеріальну шкоду в сумі 3434,34 грн. у вигляді надлишково сплаченої пенсії.
При обчисленні суми заробітної плати в гривнях та приведенню її у відповідність до карбованця СРСР було допущено помилку, внаслідок якої гр. Маслову було призначено пенсію у завищеному розмірі.
Відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення " (1788-12)
, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. № 224/30 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2002 р. за № 536/6824 (z0536-02)
при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви і подання, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж, здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів . Орган, що призначає пенсію має право вимагати від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб до оформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі(п.32 Порядку).
Пунктом 37 цього ж Порядку передбачено, що право заявників на одержання пенсій встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За таких обставин, на органи Пенсійного фонду покладено обов'язок перевірки поданих документів для призначення ( перерахунку) пенсій, а також проведення попередньої правової експертизи всіх поданих документів.
Враховуючи, що позивач належним чином не виконав свої обов'язки, покладені на нього Порядком подання та оформлення документів для призначення ( перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12)
, а відповідач підготував та надав позивачеві довідку про заробітну плату гр. Маслова П.Т. № 25 від 18.03.2004 року з невірним переведенням карбованців у гривні, що не перевірили ані відповідальні посадові особи відповідача, ані фахівці Управління Пенсійного фонду у Дзержинському р-ні м.Харкова, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність вини у надлишково виплаченій пенсії як позивача так і відповідача та частково задовольнив позовні вимоги .
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова відхилити, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: