Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.I.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

при секретарі Замезі Ю.I.,

з участю позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначала, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 20 листопада 1995 року №302 її чоловіка ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу у зв'язку зі смертю, що настала не під час виконання службових обов'язків.

За результатами службового розслідування прийнято висновок від 05 січня 1997 року про те, що смерть настала в період проходження служби не під час виконання службових обов'язків.

В липні 2004 року дізналася про наказ та висновок, коли відповідачем було відмовлено у видачі довідки про те, що неповнолітній син 1991 року народження є дитиною працівника міліції, що загинув під час виконання службових обов'язків.

На думку позивачки, загибель чоловіка сталася хоч і не під час перебування на службі але при виконанні службових обов'язків.

Вважаючи, що суб'єкт владних повноважень порушує право неповнолітньої дитини на отримання пільг при обчисленні пенсії і при вступі та навчанні в юридичному ліцеї, просила визнати незаконними наказ і висновок службового розслідування та зобов'язати УМВС України в Донецькій області внести в них зміни, вказавши, що смерть ОСОБА_2 настала під час виконання службових обов'язків.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2006 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права відповідач просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора по розшуку Слов'янського МРЕВ УДАI при Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

01 жовтня 1995 року автомобіль, в якому знаходився ОСОБА_2, наздогнав інший автомобіль й примусив зупинитися. ОСОБА_2, вийшовши з машини, показав посвідчення працівника міліції й вимагав припинити протиправні дії. Однак особи, які зупинили автомобіль завдали тілесні ушкодження ОСОБА_2 та особам, що були з ним. IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_2 помер від тілесних ушкоджень.

Розгляд кримінальної справи не було завершено на час розгляду адміністративного спору.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 20 листопада 1995 року №302 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу у зв'язку зі смертю, що настала не під час виконання службових обов'язків.

За результатами службового розслідування прийнято висновок від 05 січня 1997 року про те, що смерть настала в період проходження служби не під час виконання службових обов'язків.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_2 у відповідності до вимог статті 10 Закону України "Про міліцію" (565-12) виконував службовий обов'язок по вжиттю заходів попередження і припинення правопорушення, отримав тілесні ушкодження від яких помер, тому його смерть настала під час виконання службових обов'язків.

Згідно з вимогами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для їх скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.