Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Бившевої Л.І.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного малого підприємства "ДВІН"

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2006 року

по справі №7/50-719

за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

до Приватного малого підприємства "ДВІН"

про припинення юридичної особи, -

У лютому 2006 року Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Приватного малого підприємства "ДВІН" (далі по тексту - відповідач / скаржник) про припинення юридичної особи Приватного малого підприємства "ДВІН".

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року у справі №7/50-719 позов задоволено; вирішено припинити юридичну особу - приватне мале підприємство "ДВІН"

Суди мотивували свої рішення тим, що неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності дає право органам Державної податкової служби на підставі п.17 ч. І ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року N 509-XII (далі - Закон №509) та ч. ІІ ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року N 755-IV (далі - Закон №755), звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи в порядку, передбаченому ст. 38 Закону №755.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення статті 5, 6 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року N 1251-XII (далі - Закон N1251). Вважає, що податкова інспекція не довела, що відповідач є платником податку і наділений обов'язками, передбаченими ст. 9 Закону N1251. Крім того, скаржник вважає, що суди порушили ч. 1 ст. 70 КАС України, взявши до розгляду докази, які, на думку відповідача, не містять інформацію щодо предмету доказування.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням міської адміністрації Тернопільської міської ради №110 відповідно до Закону України "Про підприємництво" (698-12) від 15.02.1994 року проведено державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи приватного малого підприємства "ДВІН", заснованого ОСОБА_1

Відповідно до довідки головного управління статистики в Тернопільській області від 19.12.2005 року №07-2159 підприємство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням йому ідентифікаційного коду 21134147. У довідці зазначено, що відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року №441 (v0441217-96) , діяльність підприємства віднесено до видів економічної діяльності під кодом (КВЕД) 74.20.1 - діяльність у сфері архітектури; інженерна та технічна діяльність, пов'язана з будівництвом. Згідно із ст.4 Закону N1251 відповідач являється платником податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з п. 2 ч. 4 ст.9 Закону N1251 суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів). Неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності дає право органам Державної податкової служби на підставі п.17 ч. І ст. 11 Закону №509 та ч. ІІ ст.38 Закону №755 звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи.

Судами також встановлено, що з 1999 р. податкову та бухгалтерську звітність ПМП "ДВІН" не подає, заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами не має, інформація про рахунки в установах банків відсутня. Згідно з актом Тернопільської ОДПІ звітність за період з 1994-2001 роки було знищено, а тому позивач не міг раніше звернутись до суду з позовом про припинення юридичної особи Приватного малого підприємства "ДВІН".

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року та постанову Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2006 року по справі №7/50-719 такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Приватного малого підприємства "ДВІН" відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 року та постанову Господарського суду Тернопільської області від 04.04.2006 року по справі №7/50-719 залишити без змін.

Справу № 7/50-719 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.