Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Сіроша М.В.

Суддів: Гончар Л.Я.

Васильченко Н.В.

Харченка В.В.

Шкляр Л.Т.

при секретарі: Деревенському І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Запорізької митниці на постанову господарського суду Запорізької області від 14 листопада 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 січня 2006 року у справі за позовом приватного підприємства "Південно-Українська паливно-енергетична компанія" до Запорізької митниці про визнання недійсною картки відмови у пропуску на митну територію України, -

У вересні 2005 року приватне підприємство "Південно-Українська паливно-енергетична компанія" звернулося до суду з позовом до Запорізької митниці про визнання недійсною картки відмови у пропуску на митну територію України.

Постановою господарського суду Запорізької області від 14 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20 січня 2006 року позовні вимоги приватного підприємства "Південно-Українська паливно-енергетична компанія" задоволено.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Запорізької митниці, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що картка відмови у пропуску на митну територію чи митному оформлені товарів та інших предметів за № 666/600532 від 21.05.2004 року видана Запорізькою митницею, не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню нечинною. Запорізькою митницею безпідставно видано картку відмови у пропуску на а митну територію чи митному оформлені товарів та інших предметів за № 666/600532 від 21.05.2004 року з причин недостатності документів, підтверджуючих митну вартість, невідповідності заявленої митної вартості ціновій інформації Державної митної служби України. Приватне підприємство "Південно-Українська паливно-енергетична компанія" в декларації митної вартості правомірно визначило митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1), згідно статті 267 Митного кодексу України та на підставі специфікації № 1 до контракту № 1 від 27.01.2004 року, та рахунку № 03112004І від 11.03.2004 року.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції неможливо погодитися виходячи з наступного.

Згідно статті 259 Митного кодексу України митна вартість – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок визначення митної вартості та митної оцінки товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються Митним Кодексом (92-15) .

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок її заповнення спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товарів (ст.. 262 МКУ).

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. З урахуванням вищевикладеного, порядок декларування митної вартості товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за № 1375 від 28.08.03 року (1375-2003-п) , а порядок заповнення декларації митної вартості затверджений наказом Державної митної служби України № 828 від 02.12.2003 (z1192-03) року.

На виконання цих нормативно – правових актів позивачем була надана до митного оформлення декларація митної вартості, в якій уповноваженим представником був визначений метод визначення митної вартості за № 1, тобто за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Згідно п. 4 постанови КМУ № 1375 від 28.08.03 року (1375-2003-п) заявлена декларантом митна вартість повинна ґрунтуватися на достовірній та документально підтвердженій інформації та подаватися у кількісному виразі. Позивачем не було надано підтверджуючих документів щодо визначення митної вартості за методом № 1, тому був застосований метод № 3.

Окрім того, позивачем порушений строк звернення до адміністративного суду, як того вимагає ст.. 99 Кодексу про адміністративне судочинство. Цією статтею встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В даному випадку позивач дізнався про порушення своїх прав з моменту видачі картки відмови, тому строк для адміністративного оскарження вже минув.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права і відповідно до ст. 229 КАС України ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Запорізької митниці задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 14 листопада 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20 січня 2006 року скасувати.

У позові приватного підприємства "Південно-Українська паливно-енергетична компанія" до Запорізької митниці про визнання недійсною картки відмови у пропуску на митну територію України відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

Судді (підписи)

Суддя Вищого адміністративного суду