Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Костенка М.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: Глушко Д.В.;

відповідача: Грінченко В.В.;

Кравченко О.В.

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007р.

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2007р.

у справі №5/527/06

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Галс"

про визнання договору недійсним

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі по тексту – позивач, СДПІ) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі по тексту – відповідач 1, ТОВ "Нібулон") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Галс" (далі по тексту – відповідач 2, ТОВ "Агро-Галс"), в якому просить: 1) визнати недійсним договір поставки від 24.07.2004р. №71/2004, укладений між ТОВ "Агро-Галс" та ТОВ "Нібулон", і додатки до нього на суму 982 472,81 грн.; 2) застосувати наслідки недійсності договорів згідно ст. 208 Господарського кодексу України, а саме: стягнути з ТОВ "Агро-Галс" вартість всього отриманого та належного йому на відшкодування виконаного по даній угоді в сумі 982 472,81 грн. на користь ТОВ "Нібулон", а з ТОВ "Нібулон" в доход держави суму у розмірі 982 472,81 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007р. у справі №5/527/06 (суддя Міщенко В.І.), яке залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2007р. (головуючий суддя – Пироговський В.Т., судді Картере В.І., Жеков В.І.), у задоволенні позовних вимог СДПІ відмовлено.

СДПІ не погоджуючись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007р. та ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2007р. у справі №5/527/06 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.07.2004р. між ТОВ "Нібулон" та ТОВ "Агро-Галс" укладено договір поставки №71/2004, предметом якого є поставка сільськогосподарської продукції на загальну суму у розмірі 982 472,81 грн. На кожну поставку продукції ТОВ "Агро-Галс" виписано податкові накладні, а ТОВ "Нібулон" сплачено вартість отриманої продукції, в т.ч. податок на додану вартість.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2006р. у справі №16/139/06 визнано недійсними установчі документи ТОВ "Агро-Галс, що стало підставою для звернення СДПІ з позовом на підставі ст. 207 Господарського кодексу України про недійсним договору поставки від 24.07.2004р. №71/2004, укладений між ТОВ "Агро-Галс" та ТОВ "Нібулон", і додатків до нього на суму 982 472,81 грн. та застосування санкцій до відповідачів на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про визнання установчих документів ТОВ "Агро-Галс" та його свідоцтва платника податку на додану вартість недійсними, оскільки предметом дослідження господарського суду є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що, на думку СДПІ, мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта господарювання. Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними виступає ліквідаційна процедура, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх договорів, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Таким чином, на думку першої та апеляційної інстанцій, позивач не надав доказів того, що укладаючи угоду, ТОВ "Агро-Галс" діяло з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судами факти свідчать про те, що ТОВ "Нібулон" сплатило продавцю податок на додану вартість в ціні товару.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 цього кодексу та є адміністративно-господарськими, а отже такі санкції можуть застосовуватись виключно протягом строків передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.

Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу Укр аїни, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, – нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

У ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, також ішлося про недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, тобто ця угода визнавалась недійсною на підставі закону, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, зазначені в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність, а висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Частиною 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог СДПІ щодо визнання недійсним договору поставки від 24.07.2004р. №71/2004, укладеного між ТОВ "Агро-Галс" та ТОВ "Нібулон", і додатків до нього на суму у розмірі 982 472,81 грн.

В частині позовних вимог СДПІ щодо застосування наслідків недійсності договорів згідно ст. 208 Господарського кодексу України, а саме, стягнення з ТОВ "Агро-Галс" вартості всього отриманого та належного йому на відшкодування виконаного по даній угоді у розмірі 982 472,81 грн. на користь ТОВ "Нібулон", а з ТОВ "Нібулон" в доход держави суми у розмірі 982 472,81 грн. Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Так, за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, передбачені нею санкції застосовує лише суд, що відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то судова колегія підтримує думку судів попередніх інстанцій про те, що вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, встановлені ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не застосовано санкції, встановлені ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, оскільки ними встановлено відсутність порушення відповідачами правил здійснення господарської діяльності та звернення до суду з вимогою про застосування таких санкцій пізніше ніж через один рік з дня ймовірного порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Зазначена правова позиція підтримується і Верховним судом України, зокрема у постанові від 25.09.2007 р. № 07/99.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору поставки від 24.07.2004р. №71/2004, укладеного між ТОВ "Агро-Галс" та ТОВ "Нібулон", і додатків до нього на суму 982 472,81 грн. підлягає скасуванню, а провадження в цій частині має бути закрито. В іншій частині позовних вимог рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007р. та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2007р. у справі №5/527/06 мають бути залишені без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2007р. у справі №5/527/06 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2007р. у справі №5/527/06 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору поставки від 24.07.2004р. №71/2004, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Галс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нібулон", і додатків до нього на суму 982 472,81 грн.

Закрити провадження у справі в цій частині.

В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2007р. у справі №5/527/06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.