К-26364/06 Про спонукання прийняти до заліку виплачені суми пенсії - 13.02.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області на рішення господарського суду Львівської області від 11 листопада 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Самборі та Самбірському районі про спонукання до вчинення дій, -

У грудні 2004 року Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Самборі та Самбірському районі про зобов'язання відповідача прийняти до заліку виплачені суми пенсії зазначеній категорії осіб за період з 01.02.04 року по 31.08.04 року та включити до щомісячних актів звірок суму пенсії гр. ОСОБА_1 в розмірі 415,17 грн. .

Позов вмотивовано тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України відмовляється приймати до заліку та відшкодовувати заборгованість по виплаченим позивачем пенсіям по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11 листопада 2005 року задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року скасовано вказане рішення суду першої інстанції, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та постановити по справі нове рішення про задоволення позову, посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В судове засідання касаційної інстанції сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Відповідно до положення ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі Львівської області звернулося до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Самборі та Самбірському районі про прийняття до заліку та включення до щомісячного акту звірки виплаченої суми пенсії в розмірі 415 грн. 17 коп. по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві гр. ОСОБА_1, яка отримала трудове каліцтво за межами України, має І групу інвалідності.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначеній громадянці з коштів Пенсійного фонду виплачено пенсію, що підтверджується довідкою про виплачену пенсію, розрахунком боргу.

Відповідач відмовився підписати акти звірки на відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсії гр. ОСОБА_1

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Підпунктами "г" і "д" пункту 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною другою ст.2 вказаного Закону встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків, а загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування витрат, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 № 5-4/4 (z0376-03) . В основу цього механізму покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним (пункт 5). Акти цих звірок подаються Головним управлінням Пенсійного фонду України та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат, та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду страхування від нещасних випадків (пункт 6). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7). Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.' /span'

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, дана вірна правова оцінка встановленим у справі обставинам. Натомість судом апеляційної інстанції помилково скасовано вірне рішення суду першої інстанції, висновки викладенні в судовому рішенні суду апеляційної інстанції не спростовують мотивів і обґрунтувань викладених в рішенні суду першої інстанції.