Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М. І.,

Суддів - Весельської Т. Ф.,

Горбатюка С. А.,

Мироненка О. В.,

Чумаченко Т. А.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому про стягнення недоотриманої пенсії та відшкодування моральної шкоди,

провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому на рішення Хмельницького міського суду Хмельницької області від 18 червня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 серпня 2003 року, -

У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому з позовом про стягнення недоотриманої пенсії, посилаючись на те, що йому, як особі льотного екіпажу повітряних суден цивільної авіації, починаючи з червня 2001 року виплачувалася пенсія за вислугою років у розмірі 212 гривень 82 копійок, а з листопада 2001 року Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому безпідставно зменшило її розмір до 137 гривень 94 копійок.

Просив стягнути з Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому недоотриману ним пенсію у сумі 1048 гривень 32 копійки, з відновленням попереднього розміру виплат, а також моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.

Рішенням Хмельницького міського суду Хмельницької області від 18 червня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 серпня 2003 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено - стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому недоотриману пенсію за період з 1 листопада 2001 року по 31 травня 2003 року у розмірі 1422 гривні 72 копійки та зобов'язано виплачувати з 1 червня 2003 року пенсію у розмірі 212 гривень 82 копійки, щомісяця.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 11 листопада 2005 року справу у порядку, визначеному пунктом 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Справа розглянута судами попередніх інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли на час розгляду справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, а апеляційний суд, погоджуючись з його рішенням, виходили з того, що Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому безпідставно у листопаді 2001 року зменшило ОСОБА_1 розмір пенсії.

Втім, такий висновок судів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

За змістом частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України" від 17 листопада 1999 року (1222-14) , працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Зазначеним законом передбачено, що дія статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в новій редакції поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах і вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту "в" пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно - випробного складу цивільної авіації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21 липня 1992 року № 418 (418-92-п) (з наступними змінами), під час підвищення пенсій відповідно до рішень Уряду України середньомісячний заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до підпунктів "а" і "б" цього пункту, збільшується на коефіцієнт зростання середньої плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю, з якого перераховується пенсія, порівняно з середньою заробітною платою працівників народного господарства, яка враховувалась під час призначення (перерахунку) пенсії.

Це означає, що положення зазначеного підпункту застосовуються лише у разі, коли рішення про підвищення пенсії приймає Уряд України.

28 березня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 374 (374-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались. Дія цієї постанови поширюється на пенсії, призначені працівникам льотно - випробного складу суден цивільної авіації відповідно до частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і передбачає збільшення пенсій з 1 квітня 2002 року непрацюючим пенсіонерам на 12 відсотків.

Інших рішень Уряду України, після внесення 17 листопада 1999 року змін до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", про підвищення розміру пенсії працівникам льотного складу цивільної авіації не приймалось.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з березня 1994 року призначена пенсія за вислугу років, відповідно до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику льотного складу цивільної авіації із заробітку за період роботи з 1 липня 1981 року по 30 червня 1986 року.

У зв'язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України" від 17 листопада 1999 року про внесення змін до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивачу проведено перерахунок пенсії, відповідно до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно - випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21 липня 1992 року № 418 (418-92-п) , і її розмір після перерахунку склав 153 гривні 57 копійок.

З 1 червня 2001 року пенсія перерахована із середнього заробітку за період роботи з 1 липня 1981 року по 30 червня 1986 року і її розмір склав 212 гривень 82 копійки, з урахуванням коефіцієнта зростання середньої плати працівників народного господарства за травень 2001 року.

Оскільки такий перерахунок зроблений помилково (коефіцієнт застосовується лише при призначенні пенсії або її перерахунку у зв'язку з підвищенням розмірів за рішенням Уряду), то приведення розміру пенсії позивача у відповідність із вимогами чинного законодавства не може вважатися зменшенням пенсії і не порушило прав ОСОБА_1

За таких обставин у судів не було правових підстав для задоволення позову.

Оскільки неправильне застосування норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому задовольнити.

Рішення Хмельницького міського суду Хмельницької області від 18 червня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 серпня 2003 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.