Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

касаційну скаргу Горлівської об‘єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2006 р.

у справі № 31/335а господарського суду Донецької області

за позовом закритого акціонерного товариства "Горлівський машинобудівник"

до Горлівської об‘єднаної державної податкової інспекції

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду Донецької області від 08.02.2006р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2006р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ від 25.11.2005р. № 0002382342/3 в частині визначення закритому акціонерному товариству "Горлівський машинобудівник" податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу – 820,00 грн. та у сумі штрафної санкції – 410,00 грн.

Судові рішення вмотивовані висновком судів про безпідставне нарахування позивачу податку в сумі 239,05 грн. на підставі пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки позивач встановлені цим пунктом господарські операції не здійснював, а сума перевищення ліміту витрат на послуги мобільного зв’язку, встановленого наказами ЗАТ "Горлівський машинобудівник" від 21.09.2004р. № 857 та від 04.01.2005р. № 3, не є базою оподаткування податком на додану вартість в розумінні статті 4 названого Закону з огляду на відсутність операції з продажу послуг мобільного зв’язку між вказаним товариством та його працівниками, які фактично користувались такими послугами, наданими позивачу ЗАТ "Український мобільний зв’язок" на підставі укладеної між товариствами угоди № 1.10599013, та в сумі 581,15 грн., нарахованого податковою інспекцією на підставі пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону на вартість товаро-транспортних витрат при придбанні позивачем у ТОВ "ТПК "Укрвуглемаш" товарів за договором від 17.07.2001р. № 824, у зв’язку з підтвердженням матеріалами зустрічної перевірки ТОВ "ТПК "Укрвуглемаш" фактичної поставки вказаних товарів на користь позивача.

В касаційній скарзі Горлівська ОДПІ просить прийняти нове рішення про відмову в позові, скасувавши при цьому постановлені у справі судові рішення у зв’язку з порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема пункту 4.2 статті 4, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання в оспорюваній сумі слугував висновок Горлівської ОДПІ, викладений в акті про результати позапланової документальної перевірки ЗАТ "Горлівський машинобудівник" з питання правильності визначення суми ПДВ, заявленої до відшкодування в декларації за січень 2005 року, від 01.07.2005 р. № 233/23-2/31534348, про порушення товариством пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок безпідставного заниження податкового зобов’язання за січень 2005 року на 239,05 грн. за операцією з придбання послуг мобільного зв’язку у ЗАТ "Український мобільний зв’язок" у зв’язку із перевищенням працівниками позивача встановленого по підприємству місячного ліміту витрат на мобільний зв’язок та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону внаслідок завищення непідтвердженого товаро-транспортними накладними податкового кредиту за такий же період на 581,15 грн. за операціями з придбання товарів у ТОВ "ТПК "Укрвуглемаш" згідно договору від 17.07.2001р. № 824.

Пунктом 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції Закону до внесення змін і доповнень Законом України від 25.03.2005р. № 2505-ІV (2505-15) встановлено, що у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов’язаній з продавцем особі чи суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Встановивши, що позивач не здійснював операції, передбачені вказаним пунктом, а відтак, що відсутній об’єкт оподаткування ПДВ згідно наведеної норми, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно визнав безпідставним донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 239,05 грн. Підтвердженням законного висновку суду слугує і те, що за відсутності операції з продажу послуг мобільного зв’язку з боку позивача відсутня і база оподаткування цим податком у вигляді різниці – 1434,27 грн. між вартістю фактично наданих послуг мобільного зв’язку і сумою встановленого наказами ЗАТ "Горлівський машинобудівник" від 21.09.2004р. № 857 та від 04.01.2005р. № 3 ліміту.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.07.2001р. між позивачем /покупець / та ТОВ "ТПК "Укрвуглемаш" / постачальник/ був укладений договір № 824.

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов’язувався поставити покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаною у протоколах погодження цін або у специфікаціях, що є невід’ємною частиною укладеного договору. Покупець зобов’язувався прийняти товар по акту приймання-передачі та оплатити його у виставленій сумі.

На суму поставки ТОВ "ТПК "Укрвуглемаш" видало позивачу податкові накладні, наявні в матеріалах справи, з зазначенням в них в тому числі товаро-транспортних витрат, та включило вартість товарів разом з витратами на транспортування в обсяги продаж, а суму ПДВ в податкові зобов’язання в податковому обліку з податку на додану вартість за січень 2005 року, що підтверджується матеріалами зустрічної перевірки цього підприємства /довідкою СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку від 14.10.2005р. № 948-15-16-23/5-30736526/. Перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Укрвуглемаш" встановлено також, що факт поставки товару ЗАТ "Горлівський машинобудівник" підтверджується залізничними накладними.

У зв’язку з цим та відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали право позивача на податковий кредит у сумі 581,15 грн. за січень 2005 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову на заявлену суму.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Горлівської об‘єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2006 р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.