Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому

засіданні

касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005р.

у справі № 34/3-2005 господарського суду Київської області

за позовом Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Київській області

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 3400,00 грн.

та

за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Київській області

про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій

У січні 2005 року Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Київській області /далі за текстом - РУ ДААК ДПА України в Київській області/ пред'явило позов до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 3 400,00 грн. внаслідок несплати відповідачем у добровільному порядку штрафу в зазначеній сумі, накладеного рішенням про застосування фінансових санкцій від 21.10.2004 р. № 100237 на підставі абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідних ліцензій.

В зустрічному позові СПД - фізична особа ОСОБА_1. просив визнати недійсним рішення про застосування фінансових санкцій РУ ДААК ДПА України в Київській області від 21.10.2004 р. № 100237 як таке, що прийняте за результатами перевірки магазину за адресою м. Фастів, вул. Галафеєва, 63, який належить позивачу за цим позовом, проведеної, на думку ОСОБА_1., з порушенням статті 3 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (817/98) .

Рішенням господарського суду Київської області від 07.04.2005 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005р., позов Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Київській області задоволено: стягнуто з СПД -фізичної особи ОСОБА_1 до державного бюджету 3400,00 грн., в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності вимог РУ ДААК ДПА України в Київській області про стягнення фінансових санкцій в сумі 3400,00 грн. обґрунтований посиланням на частину четверту статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та на встановлену в судовому процесі добровільну несплату відповідачем накладеної на нього фінансової санкції, за стягненням якої РУ ДААК ДПА України в Київській області звернулось до суду.

Що ж до відмови в задоволенні зустрічного позову, то суди виходили з того, що СПД ОСОБА_1 не надано доказів на спростування зафіксованих актом перевірки від 14.10.2004 р. № 108694 фактів здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідних ліцензій в період з 24.09.2004 р. по 14.10.2004 р., а також з того, що Указ Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (817/98) не поширює свою дію на перевірки, які проводяться Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України зокрема щодо наявності у суб'єктів підприємницької діяльності ліцензій на проведення ліцензованих видів господарської діяльності.

В касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову, вважаючи, що у відповідача за зустрічним позовом були відсутні правові підстави для проведення перевірки, а відмінність за змістом фіскальних чеків, поданих до суду позивачем та відповідачем за цим же позовом, не може свідчити про вчинення позивачем порушення частини 6 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно частини 6 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Абзацом 5 частини 2 статті 17 зазначеного Закону встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової / включаючи імпорт та експорт / і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що рішення про стягнення штрафів, встановлених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав відповідну ліцензію, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду / частина четверта статті 17 /.

Судом встановлено, що СПД ОСОБА_1. в період з 24.09.2004 р. по 14.10.2004 р. здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами за відсутності відповідних ліцензій зі строками дії на вказаний період, продавши алкогольних напоїв та тютюнових виробів при цьому на загальну суму 55,15 грн. Вказаний факт встановлено на підставі наявних у справі письмових доказів /фіскальних чеків від 26 вересня, 29 вересня, 3 жовтня та 4 жовтня 2004 року, залучених відповідачем, ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами зі строками дії з 23.09.2003р. по 23.09.2004р. / та підтверджується самим позивачем / а.с.12-17 /.

Судом також встановлено, що позивач не надав суду контрольні стрічки за період з 24.09.2004 р. по 14.10.2004 р., які б підтверджували достовірність наданих ним фіскальних чеків, стосовно відсутності операцій з продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів за такий же період.

З огляду на це суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про порушення позивачем за зустрічним позовом частини 6 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а відтак і про наявність законних підстав для притягнення позивача до відповідальності, встановленої абзацом 5 частини 2 статті 17 цього Закону. При цьому судом визнано, що розмір накладеного на позивача штрафу за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензій на 3400,00 грн. відповідає розміру штрафу, встановленому абзацом п'ятим частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідає статті 5 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (817/98) , частині 1 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", частині 1 статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", постанові Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору" від 07.08.2001 р. №940 (940-2001-п) , пункту 1.1 Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, затвердженого наказом ДПА України від 21.08.2001р. № 331 (z0789-01) , також висновок судів попередніх інстанцій про те, що встановлені названим Указом види перевірок та підстави їх проведення не стосуються перевірок, які проводяться Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України зокрема щодо наявності у суб'єктів підприємницької діяльності ліцензій на проведення ліцензованих видів господарської діяльності. Виходячи з аналізу цих норм доводи зустрічного позову правильно визнані судом необґрунтованими.

А з врахуванням встановленого судом факту несплати СПД ОСОБА_1 фінансових санкцій у повній сумі їх застосування, первісний позов підлягав задоволенню.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.06.2005р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.