Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. І.,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного підприємства "Ера" до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа – Профспілкова організація соціального захисту трудівників "Злагода" про визнання недійсним рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Профспілкової організації соціального захисту трудівників "Злагода" на постанову Господарського суду м. Києва від 09 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року, -

У вересні 2005 року ПП "Ера" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа – Профспілкова організація соціального захисту трудівників "Злагода" про визнання недійсним рішення № 227 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне страхування у розмірі 1590,41 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 09 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на постанову Господарського суду м. Києва від 09 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року ПОСЗТ "Злагода" ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та закриття провадження у справі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ПОСЗТ "Злагода" посилається на те, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не дали належну правову оцінку тому факту, що відповідач не є органом державної виконавчої влади, а тому не може виступати суб’єктом владних повноважень та здійснювати владні управлінські функції на виконання повноважень, делегованих йому державою; не визначили правову природу даного виду соціального страхування та не вивчили і не дослідили питання, що саме є публічно-правовим зобов’язанням за Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14) і чи є відносини між сторонами публічно-правовими; а також зробили невірний висновок, що Інструкція "Про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності" № 38 від 19.09.01 не зачіпає прав, свобод та законних інтересів громадян і тому не підлягає державній реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, оскільки останні ухвалені відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ВД КМС ФСС з ТВП від 13.07.05 № 23-р головними спеціалістами контрольно – ревізійного відділу виконавчої Дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено документальну перевірку виконання бюджету ФСС та ТВП Приватного підприємства "Ера" за IV квартал 2001 року, 2002 – 2004 років та 1-4 місяці 2005 року, на підставі якої складено акт ревізії виконання бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.07.05.

Актом ревізії від 19.07.05 встановлено, що позивачем порушено порядок сплати страхових внесків, у зв’язку з чим відповідачем прийнято рішення № 227 про стягнення 972 грн. 27 коп. страхових внесків, 132 грн. 00 коп. пені та 486 грн. 14 коп. – штрафу, накладеного відповідно до вказаної норми Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Відмовляючи в задоволенні позову, суди обґрунтовано виходили з того, що Фонд соціального страхування є суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функцій на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 КАС України визначена компетенція адміністративних судів. Зокрема, пунктом 1 частини 1 зазначеної статті встановлено, що таким судам підвідомчі спори фізичних і юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 8 січня 2001 року № 2240-IIІ, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Його діяльність регулюється цим Законом та статутом Фонду, що затверджується його правлінням.

Відповідно до пункту 1.2. Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою його правління від 5 червня 2001 року № 9 (v0009598-01) , Фонд є некомерційною самоврядною організацією.

Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам за цим видом страхування, стабільності діяльності Фонду.

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фонду, його робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, які здійснюють владні управлінські функції на основі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та виконують делеговані ним повноваження.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що рішення № 227 не порушує права та інтереси ні позивача, ні третьої особи, прийняте в межах компетенції відповідача та відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. ст. 5, 6 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, п.3 ч. 1 ст. 2, ст. ст. 6, 9, 27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", ст. ст. 22, 24 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо запровадження загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19 вересня 2001 р. N 38 (va038503-01) , Положення про Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 5 червня 2001 р. N 10 (v0010598-01) .

Інші твердження третьої особи, викладені в касаційній скарзі, не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні вищевказаних нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Профспілкової організації соціального захисту трудівників "Злагода" відхилити, а постанову Господарського суду м. Києва від 09 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .