Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Ярмака М.М., Волохової Ю.В., Бернадіна О.А.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2005 р.

у справі № 32/560

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кий"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У справі заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №488/23-8 від 06.05.2004 р., яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок від суми прибутку у розмірі 3833139,00 грн., у т.ч. 1277713,00 грн. – основний платіж та 2555426,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 20.12.2004 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2005р., позов задоволено повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, у зв’язку з порушенням норм матеріального права, зокрема, пп.10.2.2 п.10.2 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів залишити без змін, представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова комплексна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 р. по 01.01.2004 р., за результатами якої складено акт від 06.05.2004 р. №238/23-1125199633.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №488/23-8 від 06.05.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок від суми прибутку у розмірі 3833139,00 грн., у т.ч. 1277713,00 грн. – основний платіж та 2555426,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

За результатами оскарження рішення в адміністративному порядку скарга позивача залишена без задоволення.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ( в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види ігор чи розіграшів, які передбачають придбання особою права на участь у таких іграх чи розіграшах до їх проведення, зобов’язаний утримувати та вносити до бюджету 30% від суми таких виграшів (пп.10.2.1 п.10.2 ст.10).

Пп.10.2.2 п.10.2 ст.10 цього Закону передбачено, що незалежно від положень пп.10.2.1 цього пункту будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв’язку із виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах), зобов’язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від суми прибутку такої особи, який визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий де нь, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом такого робочого дня, пов’язаними з таким виграшем, але не більше суми такого виграшу.

Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності суб’єктів грального бізнесу встановлюються центральним податковим органом України.

Згідно Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядку звітності суб’єктів грального бізнесу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №35 від 19.01.1998 р. (z0126-98) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №126/2566 20.02.1998 р. (z0126-98) придбання особами фішок (жетонів) здійснюється тільки через належним чином зареєстрований РРО в національній валюті України з виданням чека, який повинен зберігатися до закінчення гри. В чеку відображається назва платника податку, реєстраційний номер РРО, назва операції (продаж, купівля), кількість проданих фішок (жетонів), їх ціна в національній валюті України та загальна сума, номер касового чека, заводський номер РРО, дата та час видання чека; після закінчення гри в межах робочого дня особа зобов’язана зробити заяву про результати своєї гри шляхом надання оператору каси всіх чеків за придбані фішки (жетони) та залишку невикористаних або виграних фішок (жетонів), що дає право обміну їх на готівку та видачу прибутку. Чеки за фішки (жетони), що були придбані в попередні робочі дні, для підрахунку витрат за поточний робочий день оператором каси не приймаються; у випадку купівлі залишків фішок (жетонів) оператор видає такий самий касовий чек, як і при придбанні фішок (жетонів). Цей чек буде відрізнятися тільки назвою операції – "купівля"; видача особі прибутку, що підлягає виплаті, здійснюється за касовим або товарним чеком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем складались всі передбачені законодавством первинні документи, які достовірно підтверджують фактичні витрати гравців казино на придбання жетонів для участі у грі, так і фактичні виплати гравцям як прибутку (після утримання 30% податку), так і доходу (якщо розмір виграшу гравця був менший за розмір витрат на придбання жетонів).

Виплата особам (гравцям) прибутку зафіксована позивачем у Журналі (книзі) обліку виграшів та витрат осіб, у відповідності з вимогами п.9 Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб, яким не передбачено обов'язку суб’єктів грального бізнесу заносити до Журналу (книги) обліку виграшів та витрат осіб тих гравців, які за результатами гри у казино не мають оподатковуваного доходу.

Враховуючи, що висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для донарахування позивачу податку на прибуток та застосування штрафних санкцій.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Операції з продажу гравцям фішок, придбання у гравців фішок та з виплати гравцям виграшу за результатами гри з утриманням оподатковуваного доходу з виграшів є розрахунковими операціями, згідно ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відтак, при документальному оформлені процесу здійснення гри у гральних закладах первинними документами, які містять відомості про здійснені між суб’єктами грального бізнесу та гравцями господарські операції та підтверджують факт їх здійснення, є касові чеки, що видаються оператором-касиром кожному гравцю, незалежно від характеру здійсненої суб’єктом грального бізнесу господарської операції.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював розрахунки з гравцями через РРО, який працював в автоматичному режимі, відповідно до приписів Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , з видачею гравцям касових чеків через касовий апарат "Samsung ER-350F UA.01i", які були предметом судового розгляду.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судова колегія немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2005 р. - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.