Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Сіроша М.В., Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду м.Києва від 25 липня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2006 року у справі №42/368-А за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" про стягнення штрафних санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, -

В квітні 2006 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", в якому просило стягнути з відповідача 576773,89грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Постановою господарського суду м.Києва від 25 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

Справа № К-371/07 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 8 ст. 21 Закону України "Про електроенергетику" було передбачено, що створення робочих місць для працевлаштування інвалідів провадиться підприємствами електроенергетики в розмірі чотирьох відсотків від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на Зміївській ТЕС яка є структурним підрозділом ВАТ "Центренерго", середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складала 3149 осіб. Разом з тим, у непромисловому виробництві в 2005 році було зайнято 413 чоловік, а тому чотирьохвідсотковий норматив відповідно до Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) становив 16,52 особи.

Згідно з поданим відповідачем позивачу звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (Форма № 10-ПІ) від 26.01.2006р. на його підприємстві було працевлаштовано 49 інвалідів, що відповідало нормативу, встановленому Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) .

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (зі змінами внесеними Законом України №2602-ІV від 31.05.2005р. (2602-15) , які набрали чинності 24.06.2005р.) норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

Таким чином, внаслідок прийняття Закону України №2602-ІV від 31.05.2005р. (2602-15) норматив для працевлаштування інвалідів відповідачу мав визначатися на підставі положень ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а не ч. 8 ст. 21 Закону України "Про електроенергетику".

Оскільки норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлений ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачає визначення середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за повний календарний рік, застосування вказаного нормативу можливе щодо підприємства відповідача починаючи з року, наступного після внесення змін до цього Закону, тобто з 2006 року.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", передбачає визначення середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за новий календарний рік, а тому застосування вказаного нормативу можливе щодо підприємства відповідача починаючи з року, наступного після внесення змін до цього Закону, тобто з 2006 року.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – відхилити.

Постанову господарського суду м.Києва від 25 липня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2006 року – залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.