Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу СПД ОСОБА_1на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2005 року по справі № 2-23/14831-2004 за позовом СПД ОСОБА_1до Керченська МДПI про визнання недійсним рішення та податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2004 року позовні вимоги СПД ОСОБА_1. до Керченська МДПI про визнання недійсним рішення та податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2005 року, рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове - про відмову в позові.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, СПД ОСОБА_1. 15.04.2005 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 04.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.08.2007 року позивачу поновлено строк на касаційне оскарження, касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі СПД ОСОБА_1. просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, положення ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) та вимоги Закону України про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Касаційна скарга СПД ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду в частині відмови у визнанні недійсним рішення № №0002482303 від 30.08.2004 року - скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, в решті - постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2005 року - залишити без змін з огляду на наступне.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судом було встановлено, що підставою для винесення рішення №0002482303/0 від 30.08.2004 року, яким до СПД ОСОБА_1. застосовано фінансові санкції в сумі 1700,00 грн. стало здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності засвідченої постачальником копії сертифіката відповідності чи якісного посвідчення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції щодо визнання недійсним рішення №0002482303 від 30.08.2004 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно застосовано фінансові санкції за відсутність сертифіката відповідності, оскільки на момент перевірки сертифікат відповідності алкогольного напою (вина "Душа доктора") контролюючому органу наданий не був, а помилкове зазначення в акті про відсутність сертифікату якості заміс сертифікату відповідності значення для притягання позивача до відповідальності не має.

Суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна інстанція помилково скасувала рішення суду першої інстанції в цій частині, ухвалене відповідно до закону враховуючи наступне.

Так, абзац 6 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (481/95-ВР) , на який посилається відповідач у оскаржуваному рішенні, передбачає відповідальність за здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності засвідченої постачальником копії сертифіката відповідності або сертифіката про визнання - 200 відсотків вартості отриманої для реалізації партії товарів, але не менше 1700 гривень.

Судом першої інстанції встановлений факт наявності у позивача на момент перевірки завіреної постачальником копії сертифіката відповідності серії НОМЕР_1, додаток до нього серії НОМЕР_2та посвідчення якості №29, які відповідачем не були взяті до уваги.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку щодо неправомірності застосування відповідачем до СПД ОСОБА_1. штрафної санкції за порушення, яке не передбачене ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (481/95-ВР) , оскільки наявність встановленого податковим органом порушення спростовується матеріалами справи та встановленими по справі обставинами.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002492303/0 від 30.08.2004 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумах 260 грн. - за непроведення розрахункової операції на 52 грн. через реєстратор розрахункових операцій, 691,25 грн. - за невідповідність на 190,25 грн. коштів, вказаних у денному звіті РРО, сумі наявних грошових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, всього 951,25 грн., суд апеляційної інстанції, за відсутністю належних доказів на спростування факту такого порушення з боку СПД ОСОБА_1., прийшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволені позову в частині визнання недійсним зазначеного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанцій щодо правомірності нарахування штрафних санкцій за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, слід зазначити про неправомірність визначення позивачеві суми фінансових санкцій за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) податковим повідомленням-рішенням.

Так, згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не є податковим боргом.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст.ст. 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-XII (1251-12) в редакції закону України від 18.02.1997 №77/97-ВР (77/97-ВР) (із змінами та доповненнями).

В цих статтях штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, як один із видів податків і зборів не передбачені. Тому обов'язок підприємства зі сплати штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не може визначатись податковим повідомленням-рішенням.

Вище наведене свідчить про те, що у відповідача не було підстав направляти позивачу саме "податкове повідомлення-рішення" про сплату штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), фінансові санкції застосовуються за рішенням відповідних органів державної податкової служби України.

За таких обставин у відповідача не було підстав направляти позивачу податкове повідомлення-рішення про сплату штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг як податкового зобов'язання.

З огляд на зазначене та керуючись ст.ст.210, 220, 222, ст.ст.224, 225, 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1задовольнити частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2005 року в частині відмови у визнанні недійсним рішення Керченська МДПI №0002482303 від 30.08.2004 року - скасувати та залишити в силі рішення Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2004 року щодо нарахування штрафу в розмірі 1700,00 грн.;

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2005 року змінити, визнавши недійсним податкове повідомлення-рішення №0002492303/0 від 30.08.2004 року в частині визначення штрафних санкцій в сумі 951,25 грн. податковим зобов'язанням, в решті - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.