Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.I.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1- директора ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Буки ЛТД" до Державного інспектора Малинського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_2про визнання незаконними дій посадових осіб та про визнання недійсним припису від 17 серпня 2005 року № 006/26, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2006 року ОСОБА_1. звернулась до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх вимог вказувала, що 17.08.2005р. державним інспектором Житомирського Головного управління земельних ресурсів ОСОБА_2. було складено та вручено їй, як директору ТОВ "ВКФ "Буки-ЛТД", припис за № 006/26 про усунення порушень у сфері землекористування.

За змістом цього припису ТОВ "ВКФ "Буки-ЛТД" мала у 15-тиденний термін встановити межові знаки на земельній ділянці, що знаходилась у користуванні фірми та припинити використання самовільно зайнятої ділянки. У разі невиконання вказаних вимог ОСОБА_1., як директора товариства, було попереджено про можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП (80731-10) .

Вважаючи, що відповідачем було порушено її права у сфері публічних відносин, ОСОБА_1. просила визнати дії державного інспектора Малинського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_2. незаконними, а припис від 17 серпня 2005 року № 006/26 - недійсним.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада 2006 року, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1. відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли у сфері господарської діяльності ТОВ "ВКФ "Буки-ЛТД", в зв'язку з чим дійшов хибного висновку про те, що дана справа на підставі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) повинна вирішуватись у господарському суді.

При цьому судом не враховано, що відповідно до ст.ст. 5, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснюють Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи шляхом:

проведення перевірок;

розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості грунтів та забезпечення охорони земель;

розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель;

проведення моніторингу грунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають, зокрема, право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

Аналогічним чином врегульовано це питання і у Положенні про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. N 1958 (1958-2002-п) , згідно якого Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (Держземінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Держкомзему і йому підпорядковується. Держземінспекція у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом (2768-14) та іншими законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Держкомзему.

Слід також зазначити, що питання реалізації державного контролю у сфері землекористування і застосування заходів адміністративного впливу до порушників земельного законодавства регулюються також "Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель", затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р. N 312 (z1223-03) .

Згідно п.6 цього Порядку, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення.

З метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення. Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.

У разі невиконання особою, яка допустила порушення земельного законодавства, припису протягом указаного в ньому строку, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення (за невиконання припису) за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) .

Зі змісту наведених норм випливає, що припис державного інспектора сфері державного контролю за використанням та охороною земель є актом індивідуальної дії, що приймається суб'єктом владних повноважень, на підставі такого акту у певної особи виникають відповідні обв'язки, невиконання яких може привести до настання для такої особи негативних наслідків у вигляді застосування до неї заходів адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України (2747-15) , компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, перевірка законності вказаного припису повинна відбуватись в порядку адміністративного судочинства, а тому у районного суду не було підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на наведені порушення законодавства судом першої інстанції і сам припустився помилки, дійшовши висновку, що даний спір може бути вирішено лише при розгляді питання про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності.

Таке твердження апеляційного суду спростовується наведеними правовими нормами.

Предметом даного спору є визнання нечинним акту індивідуальної дії відносно фізичної особи, а не перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при притягненні до адміністративної відповідальності.

Цього судом апеляційної інстанції враховано не було, внаслідок чого ним без належних на те підстав залишено без змін незаконне судове рішення районного суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 227 КАС України (2747-15) оскаржені судові рішення слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада 2006 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.