Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

Брайка А.І.

Сергейчука О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 10.01.2006 р.

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р.

у справі № 23/602-ап

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс-Інвест"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Запорізької області від 10.01.2006 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р., позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі № 0000321323/0 від 17.05.2005 р. в частині визначення позивачеві 482,30 грн. як податкового зобов’язання та щодо відповідних наслідків. В іншій частині позову відмовлено.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: приписи Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (265/95-ВР) (викладеного у новій редакції Законом України від 01.06.2000р. № 1776-III (1776-14) ), які регламентують порядок визначення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій, та Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) .

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході перевірки здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу податковою інспекцією було встановлено порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке полягало у невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2005 р. № 0000321323/0 підприємству визначено податкове зобов’язання за платежем: штрафні санкції у розмірі 482,30 грн., які позивачем сплачені у листопаді 2005 року.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається у касаційній скарзі податкова інспекція, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, яким надали правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Позицію судів попередніх інстанцій стосовно неправомірності прийняття податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій, як податкового зобов’язання, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою з огляду на те, що Закон №2181-ІІІ (2181-14) є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення порядку і строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом.

Таким чином, визначені податковим повідомленням – рішенням штрафні санкції не є податковими зобов’язаннями, які стягуються у порядку, встановленому законом № 2181.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції,

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 10.01.2006 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.