Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Голубєвої Г.К.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

Сергейчука О.А.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Василенко Г.А.

відповідача: Ясніцького Д.С.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.02.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р.

у справі № 29/32

за позовом Закритого акціонерного товариства "Атолл Холдінг"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва №31237888/0/0004352340 від 30.09.2004 р., яким донараховано податок на додану вартість у сумі 90448,64 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 45224,32 грн., а всього на суму 135672,96 грн. та №0004352340/1 від 27.10.2004 р., прийнятого за результатами оскарження рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 14.02.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р., позов задоволено повністю.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, у зв’язку з порушенням норм матеріального права, зокрема, пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена комплексна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 06.12.2000 р. по 01.04.2004 р., за результатами якої складено акт від 28.09.2004 р. №883-23/10.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №31237888/0/0004352340 від 30.09.2004 р., яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 90448,64 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 45224,32 грн., а всього в сумі 135672,96 грн.

За результатами оскарження рішення в адміністративному порядку скарга позивача залишена без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення №0004352340/1 від 27.10.2004 р.

Як встановлено у справі, позивач 30.08.2002 р. на підставі договору б/н придбав у ТОВ "КІА-Моторс Україна" право власності на товарний знак, зареєстрований Державним департаментом інтелектуальної власності (свідоцтво № 25650 від 17.06.2002 р.). Перехід права власності на знак зареєстрований Державним департаментом інтелектуальної власності у відповідному додатку до свідоцтва.

12.09.2002 р. позивачем перераховано ТОВ "КІА-Моторс Україна" 1000,00 грн. Продавець видав ЗАТ "Атолл Холдінг" податкову накладну №НН-0007334 від 12.09.2002 р. на суму 166,57 грн. Зазначена сума ПДВ була віднесена до податкового кредиту позивача.

Починаючи з 01.09.2002 р. ЗАТ "Атолл Холдінг" укладено ліцензійні договори на право користування зареєстрованим товарним знаком, придбаним у ТОВ "КІА-Моторс Україна" з ТОВ "Віа мон", ЗАТ "Автотрейдінг інвест", ДП "Атолл Авто", ДП "Автотрейдінг-Київ", ДП "Автотрейдінг-Вінниця", ДП "Автотрейдінг-СТО", ДП Автотрейдінг-Сервіс", ДП "Автотрейдінг-Кіровоград", ДП "Автотрейдінг-Запоріжжя", ДП "Автотрейдінг-Харків", ДП "Автотрейдінг-Львів", ДП "Автотрейдінг-Донецьк", ДП Автотрейдінг-Кіровоград", ДП "Автотрейдінг-Одеса" та ДП "Автотрейдінг-Центр".

На підставі цих договорів ЗАТ "Атолл Холдінг" отримував грошові кошти у вигляді плати за користування зареєстрованим товарним знаком (роялті). У податкових деклараціях з податку на додану вартість ці суми відображались у рядку 3, як операції, які не є об’єктом оподаткування згідно пп.3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування згідно зі ст.ст.3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Оскільки зазначена правова норма, на відміну від пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, не передбачає застосування будь-яких коефіцієнтів, процентного співвідношення, тощо, при розрахунку сум податкового кредиту, висновки судів, що застосування відповідачем (коефіцієнту, який розраховується як відношення обсягу оподатковуваних операцій до загального обсягу операцій, які здійснювались в звітному періоді при визначенні податкового кредиту ЗАТ "Атолл Холдінг" не відповідають зазначеним нормам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , є правильними.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає порядок формування податкового кредиту за звітний період, в якому здійснені операції з продажу товарів (робіт, послуг), що не підлягають оподаткуванню або звільнені від оподаткування, шляхом виключення із його складу сум податків, сплачених (нарахованих) у зв’язку із придбанням цих же товарів (робіт, послуг) і у тому ж податковому періоді.

У справі встановлено, що оподатковувана операція з придбання позивачем товарного знаку була здійснена у вересні 2002 р., а перша операція з роялті (отримання ліцензійних платежів без податку на додану вартість) - у лютому 2003 р., тобто у іншому податковому періоді.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставне донарахування позивачу ПДВ в розмірі 90448,64 грн. за лютий 2003 - лютий 2004 р.р.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судова колегія немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення, рішення Господарського суду м.Києва від 14.02.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005 р. – без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.