К-12955/07 Про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень - 20.02.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ -2005" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень рішень, -

Керуючись ст. ст. ___ Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія –

Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

20 лютого 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді Кравченко О.О.,

суддів: Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Матолича С.В., Чалого С.Я.,.,

при секретарі: Турчин Д.О.,

за участю сторін: Бойка Г.В., Павловської О.В., Палієнка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-2005" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, –

У січні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-2005" (надалі ТОВ) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі – МДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282342/0 від 22.11.2006 року та №0000282342/1 від 22.12.2006 року, відповідно до яких позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування в сумі 873040 грн.

Позов вмотивовано тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням чинного законодавства України та порушують права позивача.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2007 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2007 року скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні касаційної інстанції представники відповідача просили задовольнити вимоги скарги з викладених в ній підстав, представник позивача вважала оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до положення ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

В ході з’ясування обставин по справі та перевірки їх доказами, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "СВІТ-2005" зареєстровано платником податку на додану вартість (надалі – ПДВ) 29.07.2005 року, про що видано свідоцтво №03627675.

З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу від 12.08.2005 року позивач придбав у Закритого акціонерного товариства "Об'єднання "Дніпробудтранс" нежитлову будівлю, яка розташована в м. Дніпропетровську по вул. Чкалова, 44, вартістю 5300000 грн., в т.ч. ПДВ 883333,33грн. На зазначену суму позивачем отримана податкова накладна №236 від 18.08.2005 року.

Згідно з даними уточнюючого розрахунку, залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 873089 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду складає 883382 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, складає 883333 грн.

Дніпропетровською МДПІ проведена перевірка позивача, за результатами якої складений Акт від 13.11.2006 року, в якому зафіксовано порушення позивачем Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. А саме, платник заявив вищевказану суму бюджетного відшкодування за вересень 2005 року, будучи зареєстрований як платник податку на додану вартість менше ніж 12 календарних місяців.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Дніпропетровською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.11.2006 року №0000282342/0 та від 22.12.2006 року №0000282342/1, якими відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 873040,00 грн. за вересень 2005 року.

Відповідно до п. а) пп.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Положення п. а) пп.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо обмеження права на отримання бюджетного відшкодування в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки позивачем було нараховано податковий кредит внаслідок придбання основних фондів.

Посилання суду першої інстанції на п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого позивачем не надано доказів про фактично сплачену суму ПДВ у попередньому податковому періоді, не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідно до акту перевірки дані про придбання нежитлової будівлі (основних фондів), сплати повної її вартості, отримання від продавця податкової накладної знайшли своє повне підтвердження.

Механізм виправлення помилок через подачу уточнюючого розрахунку передбачено п. 5.1 та п. 17.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , п. 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу

у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції вірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, дана вірна правова оцінка встановленим у справі обставинам.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –