Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.I.,

суддів: Весельської Т.Ф., Мироненка О.В., Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Прокурора Коломийського району Iвано-Франківської області в інтересах держави та ОСОБА_1 до Корницької сільської ради Коломийського району про визнання недійсним рішення Корницької сільської ради від 26 грудня 1993 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку від 25 жовтня 2001 року, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Iвано-Франківської області від 5 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 18 липня 2006 року по справі за позовом,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2006 року Прокурор Коломийського району звернувся до суду з позовом в інтересах держави та ОСОБА_1 до Корницької сільської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення ради від 26 грудня 1993 року та Державного акту на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_2 від 25 жовтня 2001 року.

Позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем 26 грудня 1993 року безпідставно прийнято рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,5068 га АДРЕСА_1, оскільки були відсутні належні облікові документи, що підтверджували б правомірність користування цією земельною ділянкою. Зазначав, що таке рішення суперечить вимогам статей 17, 56 Земельного кодексу України (2768-14) , а тому просив його скасувати. У зв'язку з чим також просив визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_2, який є похідним від оскаржуваного рішення ради.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 5 червня 2006 року провадження в справі закрито відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Ухвалою Апеляційного суду Iвано - Франківської області від 18 липня 2006 року ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 5 червня 2006 року скасовано в частині закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вимоги про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2, оскільки питання про таку вимогу судовими рішеннями не вирішувались. У цій частині суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі відповідно до пункту першого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , оскільки така вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої та другої інстанцій та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Рішенням Коломийського міського суду від 04 квітня 2001 року, залишеним без зміни ухвалою Iвано-Франківського обласного суду від 05 травня 2001 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконними рішень сесії Корницької сільської ради від 20 березня 1992 року та 26 грудня 1993 року в частині закріплення і приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки та про повернення цієї ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором заявлено аналогічний позов у інтересах ОСОБА_1 в зв'язку із неправомірністю рішення сесії сільської ради від 26 грудня 1993 року.

Враховуючи наведені обставини суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що вже з тих же підстав і між тими ж сторонами вирішувався спір щодо правомірності рішення ради від 26 грудня 1993 року, про що є судові рішення, які набрали законної сили. Отже, в цій частині позовних вимог суди правомірно закрили провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в частині позовних вимог про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2, між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Тому правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що зазначена вимога повинна вирішуватися в цивільно-процесуальному порядку, оскільки вона не відноситься до компетенції адміністративного суду, встановленої частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин ухвала місцевого суду в не скасованій частині та ухвала апеляційного суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 5 червня 2006 року в не скасованій частині та ухвалу Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 18 липня 2006 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.