Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.I.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 19.02.08 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПI у м. Кіровограді на постанову господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2006

у справі № 14/110

за позовом ВАТ "Гідросила"

до ДПI у м. Кіровограді

про визнання недійсним акту

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Гідросила" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПI від 28.02.2005 №0000292310\0 за яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 184 162,50 грн., в тому числі 131 235,00грн. основного платежу та 52 927,50 грн. штрафної(фінансової) санкції.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2006, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2006, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПI від 28.02.2005 року №0000292310/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 100872грн. основного платежу та 46854,5 грн. штрафних санкцій, а всього 147726,5грн., в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПI у м.Кіровограді звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

В запереченні на касаційну скаргу №04-4/5-2946 від 11.05.2007, позивач просить залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Кіровоградської ОДПI проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Гідросила" за період з 01.10.2003 по 01.10.2004, за результатами якої складено акт від 18.02.2005 №29\23-1\05786100.

Акт перевірки став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПI від 28.02.2005 №0000292310\0 про нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 184 162,50 грн., в тому числі 131 235 грн. основного платежу та 52 927,50 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач наголошує на безпідставному занижені позивачем валових доходів на суму 73,3 тис. грн. і збільшення валових витрат на суму 26,8тис. грн. шляхом коригування податкових зобов'язань попередніх податкових періодів та зазначення цього коригування у складі поточної декларації за наступний податковий період.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, наступне.

За висновками податкової служби ВАТ "Гідросила" порушило підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та пункт 4.1 статті 4, пункти 5.1, 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , безпідставно занизило валові доходи на сум 1,3 тис. грн.. і збільшило валові витрати на суму 26,8 тис. грн. шляхом коригування податкових зобов'язань попередніх податкових періодів та зазначило ці коригування складі поточної декларації за наступний податковий період.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відкоригував самостійно визначене податкове зобов'язання за попередні періоди в бік зменшення шляхом виправлення помилок за 1-3 квартали 2003 року під час проведення документальної перевірки за період з 01.10.2002 по 01.10.2003, яка розпочалася 28.11.2003 та закінчилася підписанням акту 23.02.2004

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Позивач відобразив коригування за 2003 рік у поточній декларації, яка була подана до Кіровоградської ОДПI 09.02.2004 року, тобто в період проведення перевірки, оскільки вона закінчилася 23.02.2004 складанням акта.

Посилаючись на пункт 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) в акті зазначено, що співставляючи терміни подання декларації, з відображенням коригування валових витрат та терміном початку та закінчення перевірки встановлено, що декларація подана в період попередньої перевірки, а не до її початку. Цей факт сторонами не оскаржується. Як вбачається з матеріалів справи, попередня перевірка проводилась за період з 01.10.2002 року по 30.09.2003 року. Згідно акта перевірки, на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, перевірявся період з 01.10.2003 року по 01.10.2004 року, тобто той період, в якому була подана декларація про виправлення помилок та проведено коригування. Таким чином, правильність даних цієї декларації, поданої 09.02.2004 року, ДПI могла перевірити і під час складання попереднього акта, а оскільки цього не зробила, то повинна була перевірити при складанні акта перевірки, що став підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Однак ДПI вказані факти при проведенні обох перевірок не перевірила і необгрунтовано, з посиланням на наявність попередньої перевірки (що згідно з законом не позбавляє позивача надати уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період), визначила наявність порушення та нарахувала податок на прибуток.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що Кіровоградська ОДПI мала можливість і повинна була перевірити правомірність включення позивачем самостійно виявлених помилок по відображенню в декларації про прибуток підприємства валових витрат та врахувати їх при складанні акту перевірки, що став підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 45045,00 грн., в тому числі 30 030,00 грн. основного платежу та 15 015,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за вказаних обставин є неправомірним.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПI у м. Кіровограді задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2006 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 у справі № 14/110 - залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПI у м. Кіровограді залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 у справі № 14/110 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .