К-28560/06 Про застосування пені за порушення строків розрахунків по експортно-імпортним операціям - 19.02.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2006 р.

та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2006 р.

у справі № 2-25/263.1-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Позивач - СПД ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000802200/0 від 09.08.2002 р. про застосування пені за порушення строків розрахунків по експортно-імпортним операціям в сумі 66952,30 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останньою постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2006 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2006 р., позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що оскільки під час проведення перевірки не досліджувався жодний процесуальний судовий документ, який б свідчив про задоволення позову СПД ОСОБА_1 до ЗАТ "Торговий дім "Хімоптторг" про стягнення суми заборгованості за зовнішньоекономічним договором, чи про відмову у задоволенні цього позову, чи про залишення позову без розгляду, тому у податкової інспекції не було правових підстав для нарахування пені за порушення строків розрахунків по експортно-імпортним операціям в сумі 66952,30 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини справи.

Євпаторійською ОДПІ в Автономній Республіці Крим було проведено документальну перевірку з питань дотримання вимог діючого валютного законодавства СПД ОСОБА_1 по розрахунках з нерезидентом - ЗАТ "Торговий дім "Хімоптторг" згідно з контрактом № 10 від 03.05.2001 р. у період з 27.03.2002 р. по 31.07.2002 р., за результатами якої складено акт № 83 від 31.07.2002 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у зв'язку з надходженням грошових коштів в сумі 602000 рос. руб. на розрахунковий рахунок позивача з порушенням встановленого 90-денного строку.

Зокрема, перевіркою встановлено, що між СПД ОСОБА_1 та ЗАТ "Торговий дім "Хімоптторг" 03.05.2001 р. був укладений контракт № 10 про постачання продукції - солі морської.

Згідно з ВМД № 60002/1/000883 від 23.05.2001 р. продукцію вагою 60000 кг на суму 720000 рос. руб. було відвантажено нерезиденту. Відповідно до курсу НБУ на момент постачання вартість відвантаженої продукції склала 133999,20 грн.

Грошові кошти в сумі 602000 рос. руб. надійшли на валютний рахунок позивача з порушенням вищевказаного строку.

На підставі висновків акту перевірки, податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802200/0 від 09.08.2002 р. про визначення податкового зобов'язання за платежем - пеня за порушення строків розрахунків по експортно-імпортним операціям в сумі 66952,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно ст. 4 вказаного Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.

Судами встановлено, що граничний строк надходження валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом № 10 від 03.05.2001 р. - 21.08.2001 р.

Позивач 20.08.2001 р. звернувся до Арбітражного суду міста Москви з позовом до ЗАТ "Торговий дім "Хімоптторг" про стягнення 602000 рос. руб. за вищевказаним контрактом.

Податковий орган посилається на те, що в даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки ухвалою Арбітражного суду м. Москви від 15.10.2001 року у справі № А40-37378/01-25-204 було повернуто позовну заяву СПД ОСОБА_1 у зв'язку з несплатою державного мита.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на неможливість застосування положень ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято податковою інспекцією 09.08.2002 р. на підставі висновків акту перевірки № 83 від 31.07.2002 р., а дані про залишення позову без розгляду отримані Євпаторійською ОДПІ лише 12.09.2002 р. від Арбітражного суду м. Москви на її запит від 09.08.2002 р. Тобто, на момент проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, податковому органу не було відомо про повернення СПД ОСОБА_1 його позову.

Як вірно зазначено судами, вказане свідчить про відсутність на момент перевірки підстав для висновку про порушення позивачем валютного законодавства та про безпідставність нарахування пені в сумі 66952,30 грн.

Колегія суддів також погоджується з правовою позицією судів про необґрунтоване визначення податковим органом пені за порушення строків розрахунків по експортно-імпортним операціям як податкового зобов'язання в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. (2181-14) № 2181 зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 ст. 1 вказаного Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу.

Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів, вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування"

Пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності до такого переліку не включено, а отже пеня не відноситься до категорії податкового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Таким чином, пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не може визначатись як податкові зобов'язання і не може стягуватись за податковими повідомленнями-рішеннями.

На підставі викладеного вище, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 2-25/263.1-2006 суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування чи зміни постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2006 р. та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.